Арктика сімнадцять

Космічна станція 1

 Металеві жалюзі тихенько почали підтягуватися пропускаючи промені лілового сонця в спальню. Дівчина з червоним волоссям повернулася до стіни й накрилася білою ковдрою.

- Автоматична система... дай поспати... - сонно вимовила.

Однак, автоматична система виконувала свої обов'язки й продовжувала розпочинати ранок за графіком, по всій станції. Лілове сонце світило сьогодні слабко, тому система вирішила увімкнути освітлення кімнати. Яскраве світло спалахнуло білим, потім система підлаштувалася й поставила "безпечний рівень освітлення". Але такий спалах розбудив дівчину. Світло було настільки яскравим, що аж під ковдрою настав білий день. Дівчина загарчала, перевернулася на спину.

- Ну система... За що? Треба буде тебе переналаштувати... - вимовила в порожню кімнату.

Не встигла вона накритися ковдрою, як раптом передавач біля дверей зарипів - із нього вимовилися слова:

- Фібі, ти вже прокинулася? Якщо так, то збирайся і зайди в командний центр.

Дівчина з червоним волоссям припіднялася й поглянула на чорний годинник.

- Хвилинку, то сьогодні восьме?? - здивувалася, - Ой лишенько, треба швидко збиратися.

Фібі вистрибнула з ліжка й підбігла до стільця, на якому лежав її одяг. Швидко одягнувши білу сорочку вона ледь не спіткнулася одягаючи чорні штани, рівновагу вона втримала завдяки стільцю на який вона сіла, щоб взутися. Стягуючи волосся у хвостик вона водночас шукала свою стрічку, щоб заплестися. Поки вона шукала, за можливості, своїми худенькими руками застеляла ліжко.

Пройшовшись по кімнаті вдруге Фібі так і не змогла віднайти стрічку аж поки не заговорила. Коли вона відкрила рота з її губ впала біла стрічка, яку вона там тримала від моменту коли вдягала сорочку. Накинувши останній елемент - куртку, Фібі підбігла до предавача.

- Прокинулася, поснідала і зараз прибуду - звітувала утримуючи кнопку на передавачі.

Відпустивши передавач зарипів у відповідь.

- Чудово, чекаємо тільки на тебе!

Схопивши свій планшет дівчина швиденько вийшла з кімнати й вибігла у коридор станції. Вона швидким кроком йшла по сталевій підлозі. Вже був робочий час і широкий коридор наповнювався людьми - робітниками станції, найманцями, дослідниками, гостями.