Під покровом ночі

Розділ 4

Защебетали птахи. Теплий літній вітер увірвався в кімнату, як і промені ранкового сонця.

Аннель абияк розплющила очі, щільніше загортаючись у теплу ковдру. У кімнаті стояв мороз, незважаючи на спекотну погоду на вулиці. Лише теракотова підлога зігрівала приміщення.

Аннель піднялася. Вслід вона з шумом плюхнулася на ліжко, бажаючи ще поспати. Странниця майже занурилася в царство мрій, як новий приплив інформації тут же вдарив їй у мозок.

Садиба, чужа земля, чужа кімната і... Роеа.

Аннель прошипіла і прошепотіла коротку молитву. Вона бажала, щоб боги почули її й умилостивили душі її покійних учителів.

А потім її зуби вискалилися. Аннель схопилася на ноги й виглянула у вікно. Повозка не було видно. Тут відкривався вид лише на далекі Скелясті вершини, густі ліси та зелені луги.

Аннель перевірила, чи все при ній. Потім обернулася, оглядаючи кімнату, в яку увійшла вчора. Судячи з висоти, це був другий поверх.

Покої були незвичними для простих людей. У кутку, біля дверей, стояв дубовий стіл. Він був абсолютно порожній: ні свічника, ні канделябра, ні книг.

Величезне ліжко з кори білого дерева стояло біля вікна. У кімнаті витав легкий аромат лаванди і троянди. На ліжку дармували простирадла з найтоншого шовку; подушки були м'якими та розкішними, зробленими з найкращого гусячого пуху. Кожен куточок постелі був прикрашений вигадливим різьбленням із зображенням квітки суниці. Стовпчики ліжка були гладкими й полірованими. Вони зображувалися у вигляді величезних півнячих голів. Їхні люті очі випромінювали люту силу, створюючи відчуття пильності. Балдахін, що височів над постіллю, був його вінцем. Його висота створювала відчуття всеосяжного укриття. Портьєри були зроблені з прозорої та ніжної тканини, що мерехтіла й переливалася за найлегшого руху вітру. На майстерно вирізаному узголів'ї ліжка зображено пасторальну сцену з воїнами на конях, що йдуть у бій. Поруч із ліжком стояв стіл, прикрашений металевими кубками і тарілками з фруктами. Стільці були зроблені зі світлого дерева. На одній зі стін висіло велике дзеркало, обрамлене витіюватою срібною філігранню. В іншому кутку кімнати стояла шафа, дверцята якої майстерно прикрашені сценами міфічних звірів і битв.

Занадто розкішно. А Роеа навіть не встиг побачити такої розкоші!

Аннель накинула глибокий каптур. Вона так і заснула, у своєму дорожньому одязі.