В твоєму полоні/В твоем плену 18+

Розділ 2

Ми зупинилися біля нашої лікарні.Нога мене досі боліла,але я терпіла з останніх сил.Добре,що хоч поліція нас не зловила.
Заглушивши мотор,Діаман вийшов і відкрив мені двері.Він дуже швидкий.Я хотіла вийти сама,він і не перешкоджав,але лише я ступила на землю раненою ногою,то біль усилився в мільйони разів.Я не могла,навіть,стояти на ній.Діман з усмішкою підняв мене на руки і відніс в лікарню.
Нас провели в палату і сказали трішки зачекати.Я здивувалася,що він залишився зі мною.
Добре,що мої батьки працюють в іншій лікарні,а то потім щоб я їм сказала?
-Дай вгадаю,перша вечірка і то невдала,прийшлося тікати від поліції ще й ногу поранила-ппршим заговтрив мій рятівник.
Я мовчала,вирішила трохи повернути ногу і тут же закричала від болі.
-Тихо,тихо,мала.Рана не є глибокою,-обдивився мою ногу.
До кімнати зайшла жінка середнього віку і сказала,що зараз обробить рану.
-У вас тас залишився маленикий кусочок скла,я мусю його витягти,потерпіть чуток-заспокоювала вона.
Бачив Бог,я терпіла,але потім я кричала з усіх сил.
Коли я вже була готова,жінка сказала,що мені потрібно відпочити.
Діаман знову таки ж взяв мене на руки і поніс до машини.
-Адрес твого будинку?-запитався він,дивлячись мені у вічі.
-Сьогодні я ночую у подруги,-відповіла я і сказала йому адрес її будинку.
Дорогу ми також провели у мовчанні.Але коли я вже виходила з машиеи,Діаман сказав:
-Ну що,завтра також покатаємось?
Я, широко розплющивши очі,подивилася на нього.
-Покататися?Ні,дякую.В нас не може бути нічого спільного.
Він уважно дивився на мене,ніби старався щось прочитати,але я зайшла вже у будинок.
Мія вже спала.Хороша подруга.
Я скоренько передягнулася і лягла спати.
Я прокирулася рано.Вирішила скоріше повернутися додому.Нога ще турбувала мене,але не сильно.
Дома вже нікого не було,батьки на роботі.
Вирішила обробити рану і помастити спеціальним кремом,який завжди є в нас.Він обезболює і пришвидшує загоєння ран,тому завтра буду як новенька.
Згадую події минулої ночі.Чому Діаман був таким дбайливим до мене?Може він не такий,яким хоче бути?Може я йому сподобалась?Хоча ні.Таких хлопців,як він,такі дівчата,як я,не цікавлять.
Але він такий гарячий.Ммм.Так,стоп,Даріанно ти про кого думаєш?Треба викинути його з голови і то швидко.
Десь під вечір до мене прийшла Мія.Я її не впізнала.Чорна коротка юбка,майка з декольте і байкерська куртка.Батьків дома не було,точніше тата,в нього складна операція, а мама з подружкою зависає.
-Дарі,пішли на рок-вечірку.
-Не хочу,ти мене вчора саму залишила.
-Ти що обіжаєшся?Вибач,так вийшло.Ну,ходімо,будь-ласка.
Їй вдалося мене вговорити і я пішла просити маму.Мама вагалася,допоки подружка не сказалв,що я молада,і маю права на відпочинок.
Я швидко вдягнулася.Чорні короткі шорти,біла майка та чорна жилетка з кнопками.Зробила високо хвіст і підкреслила підводкою очі.Незвичний для мене образ.Вечорка відбувалася на вулиці,біля старого сараю.Все було тут у чорних тонах,грала рок-музика.Я не фанатка року,але захотілося попробувати.
Ми говорили з друзями Мії,поки нас не замітили компанія Діамана.
Дивно,Белла вже була біля іншого хлопця,Рекса,якщо я не помиляюсь.
-Гей,мала,а ти сьогодні вирішила в брутальну пограти?Тобі цей образ не йде,ти ж у нас хороша дівчинка-почав сміятися цей тип.
Сьогодні він був на своєму мотоциклі.І образ його був дуже гарячим,але,в той же час,дуже простим.Чорні джинси,біла майка і байкерська куртка.
Не знаю,яким мене смикнув чорт,але я підійшла до нього і сказала:
-Ти зовсім мене не знаєш!
-Так покажи себе-заінтригувався він.
Але я його обломила:
-Ти цього не вартий.
Його компанія почала сміятись,а я гордо пішла до своєї.Щось мені підказує,що він мені відомстить.
Цілу вечірку Діаман дивився в мою сторону хитрим погоядом.Не знаю,що він замислив,але це для мене не дуже добре.
Таким хлопцям,як він,не відказують.Я,напевне,перша така.
Поки я була в роздумах,Мія пропала.Дивно,адже вона мені нічого не казала.
-Ви не бачили Мію?-запитала її друзів.
-Вона перше з Діаманом танцювала,-відповів Фред.
О,ні,тільки не це.Що вона собі думає?Він же її просто використає.Я знала,що він їй давно подобався,але я думала вона має розум.
Легкодоступних дівчат лише використовують.Не можна так зразу все дозволяти.
Я вирішила розшукати її.Де ж він її потяг?
Зайшовши в сарай,я побачила ту картину, яку воліла б не бачити.
На старому дивані лежала Мія з Діаманом і пристрасно цілувалися.Вона вже була майже роздітою.Його руки пестили її груди,вона,забувши,що тут є інші люди,почала стогнати.
Діаман потянувся до свого ремня,але тут же замітив мене.Ця посмішка.
Мені здалося,чи він хоче мені відомстити?
Я не хотіла їй вже нічого казати,тому просто вийшла і пішла пішки додому.
Надворі було казково.На темному небі світив самотньо місяць.Такою ж самотньою і я відчувала себе.Я була розчарована,не знаючи чому.Можливо через те,що Мія мене вже другий роз кидає?Чи через те,що вона з Діаманом?
Та картина в мене виклика не знайому мені відчуття.Розчарування?Смуток?Ревнощі?
Цей хлопець за два дні заставив мене відчути купу емоцій.Я не розумію,що саме я відчуваю до нього.Це щось межує між ненавистю і захопленням.Кохання?Ні,не думаю.Не могла ж я за два дні закохатись в того,з ким мені бути не можна.Чи може?

Діаман
Витягнувши з джинсів сигарету, я підпалив її.Струя диму полетіла кімнатою.На дивані лежала досі гола дівчина.Правда її імені я не пам'ятаю.Та й мені не потрібно його знати,бо бачу я цю дівчину останній раз.
Нова струя диму.Рука дівчини перемістилася мені на груди.Вона думає,що тепер ми зустрічаємося,дурненька.Я,навіть,нічого не відчув,про які стосунки може бути мова?
Згадую тепер обличчя подружки цієї дівчини.Воно було і здивоване і засмучене.
-Твоя подружка була засмучена,-випускаю нову струю.
-Даріанна?Тобто?Вона нас бачила?-її лице навіть не змінилося.
Отже,її звати Даріанна.Дивно,але ніколи не чув про неї.
-Так.
-Ну то нехай ображається,в мене тепер є ти,-дівчина попробувала мене поцілувати,але я відвернувся.
-Ми просто потрахались.Між нами нічого немає,-я зрозумів до чого все йде,тому вирішив скоріше покинути це приміщення.
-Але ти ж мені подобаєшся!
-А ти мені ні.Я не буду мати стосунків з легкодоступними дівчатами.
Мені не було її шкода.Її ніхто не заставляв вішатись мені на шию.Я насильно дівчат ніколи не беру,вони самі дають.Мені ще ніхто ніколи не відказував,окрім Даріанни.Вона мене вразила своєю особливістю та несхожістю на інших.Вона була ніби з іншого світу.Дівчата тепер самі кидаються на хлопців,але не вона.
-Даріанна,-смакував її ім'я-Збирайся і виходь звідси-сказав на прощання злій дівчині.
Вона так і не зрозуміла,що для мене вона була ігрушкою на ніч,не більше.Я знаю,що поступаю не правильно,що занадто грубий,але нічого з цим зробити не можу.Я не один такий,мої вірні друзі такі самі.Ми любим розважатися на всі сто:алкоголь,травка та дівчата.Багато дівчат.Те,що ми з ними робили,досі залишається в секреті,хоча за це в нас могли бути проблеми.Але дівчата навіть гордяться цим,що провели ніч з одним із нас,або,навіть,з двома.Дурненькі,не розуміють,що це не правильно,але ж хто їм винен?
Досі з дівчат ніхто не зміг мене зацікавити.За свої двадцять один,я ще нікого не кохав,але багато з ким трахався.Так жити я почав років з п'ятнадцяти і зупинитися не зміг.
Але тепер мене зацікавила одна маленька і дуже сексуальна дівчинка.Вона захопила мене тим,що була не такою як всі.Не вішалась мені на шию,не пила,не курила.Таких дівчат тепер мало.
Моє серце не вміє кохати,вона не знає жалю та доброти.Я просто хочу цю дівчину і все.Коли я її отримаю,то забуду як інших.За нею просто треба трішки побігати і це для мене незвично,бо,зазвичай,за мною бігають.
Що ж у ній таке є,що вона не покидає моєї голови?Треба поскоріше з цим розібратися і,надалі,все стане як було.