В твоєму полоні/В твоем плену 18+

Розділ 1

Даріанна

-Юна леді,ходіть снідати-почула я крик мами.
Розплющивши очі,потянулась за своїм айфоном.Дев'ята ранку.Сьогодні перший день літа.
Цього літа я маю вступити кудись Чому кудись?Бо я хочу на юридичний,а батьки хочуть,щоб я поступила у медичний.За це я з ними завжди сварюсь.
Відігнавши від себе не дуже приємні думки,я пішла в душ.Потім одягнулася і спустилася на кухню.
Тато,як завжди,читав новини у планшеті,а мама наливала ананасовий,мій улюблений,сік.
-Доброго ранку-сіла на своє місце.
Сьогодні в нас фруктовий салат із медом.Смакота.
Їли ми мовчки,так було завжди.Тато вважав за неповагу говорити під час трапези.
Мій тато-Даніель Малофій-хірург з великим стажем.Сам він був строго вихований і,тому деякі звичаї так в нас і залишилися,але мене він виховував досить непогано і нестрого.
Моя мама-Лора-дантист.В усьому прислухається до тата,але, тим не менше,ніколи не ставила мене в якісь рамки.В нас з нею свої секрети.
Оскільки вони двоє працюють в медичній сфері,тому і планують,щоб я пішла по їхніх стопах.
Цього року я вже закінчила школу.Шкільні роки були для мене не дуже веселими:мене всі дражнили через те,що я вчилася навідмінно.Спочатку в мене були істерики,але потім я вже не звертала на це уваги.
Я ще з дитинства мріяла стати адвокатом,але я зростала слухняною дівчинкою і в усьому слухала батьків.
Я пам'ятаю коли мені було сімнадцять,в мене зав'язалися стосунки з одним хлопцем,але батьки про це дізналися і заборонили мені цікавитися хлопцями,поки я не закінчу школу.
Відчуваю,що і тепер вони заборонять мені з ким-небудь зустрічатися.
В липні в мене вступні екзамени,тому цілий червень я планую відпочити.В Лос-Анджелесі вже досить спекотно,тому можна і на пляж сходити.
Я проживаю в великому будинку,молочного кольору з власним басейном та садом.На пляж мене до шістнадцяти не пускали,казали,що в нас є басейн там і купайся.
Тому в мене одна-єдина подруга-Мія,моя ровесниця.Сьогодні ми плануєм піти на вечірку,яка відбудеться на пляжі.Треба лише в батьків відпроситися.
Але перд цим ми ідем на шопінг,купити пару літних нових речей.
-Сьогодні,ми хочемо з Мією піти за покупками,-почала розмову я-Можна?
-Звісно,купи все що тобі треба,-тато підняв на мене погляд-Я тобі на карточку зараз скину гроші.
Оскільки я ніколи не підводила батьків,тому мені давали багато грошей і в нічому не відказували,в плані речей.
Мені на смартфон прийшла смс.Тато онлайн перевів мені кошти.
-Гарно дякую,все було смачно-встала із-за стола я.
Зібравшись десь приблизно за годину,я на своїй машині поїхала за Мією.
Мія-брюнетка з голубими очима і ідеальною фігурою.Такі дівчата як вона,подобаються хлопцям,не те,що я.
-Хеей,Дарі,-поцілувала мене в щоку-Ну що готова до шаленого дня?
-А ти?-усміхнулася я.
Через пару годин я вже купила багато речей:джинсові шорти та юбку,білі шорти,рожевий топ,фіолетове плаття,жовтий сарафан,голубу майку та пару пар босоніжок.
Лилилось лише вибрати купильники.Я взяла чорний,червоний та зелений.До моєї зовнішності ідеально підходили всі.В мене не дуже довге волосся,кольору темного шоколаду, смарагдові очі,акуратрий носик,тоненька талія,округлі бедра та не великі й не маленькі груди.
На шопінг ми потратили майже весь день.Настав час іти збиратися на вечірку.
-Мам,сьогодні я  б хотіла піти до Мії.Я в неї напевне і заночую.Ми хочем погуляти в парку і подивитись фільми-нагло я брехала мамі.
Я розуміла що мені вже вісімнадцять,а батьки мене нікуди не пускають веселитися,тому я вирішила поступити саме так.Може пізніше я буду жаліти,але то вже буде пізніше.
За своє життя я не була ще не на одній вечрці,настав час це виправляти.
Мама довго дивилася мені у вічі,я старалася нічого не показувати.
-Добре,йди.Я скажу татові.
-Дякую-обнала маму.
На вечірку я вирішила одягти жовтий сарафан,який сьогодні купила.Він був до коліна і відкривав мої плечі.Зробила легенький макіяж і взула босоніжки.
Все, я була готова.Покрутилася ще пару раз перед дзеркалом і виїхала до Мії.
Мама Мії знає про те,що ми йдем сьогодні на вечірку і моїй нічого не скаже.Мія наперед поговорила з нею і вона погодилася.
На вечірку ми поїхали машиною Мії,а мою залишили в неї.Подруга одягла відкритий зелений топ і шорти,підкрслюючі свої форми.Я завжди комплексувала на рахунок свого тіла,мені хотілося бути більш привабливою,як Мія,мати такі ж груди і бедра.Але природа мені цього не дала.
На пляжу вже зібралося багато народу,грала музика,всі веселилися.Мія потягла  мене за собою,до своїх друзів.Ми говорили трохи,трохи танцювали.
Мені стало жарко,тому я вирішила відійти.
На дворі стояв повний місяць,гарно.Але цю красоту порушили дивні звуки,які доносилися із-за кута будівлі,яка стояла тут.
Я вирішила дізнатися,що там коїться.
Я закричала і закрила рот своєю долонею.Біля стіни четверо хлопців били одного.Лежачий стікав вже кров'ю,але їх це не зупиняло.
Зате їх увагу привернула я.
-Це ще хто така?-запитався брюнет з чорними очима.
Вони такі чорні,що в мене мурашки пішли по тілі.
-Що ти тут забула?-продовжував наближатися він.
-Рекс,зупинись,-з темноти вийшов дуже високий хлопець,під два метри не менше.Волосся в нього було темне,а очі світло сірі.Він був гарний чоловічою красотою.В нього шикарне тіло,на якому є тату.Його права рука була в них повністю.Він нього віяло силою і впевненісью.Це був Діаман Кентлі.Найпопулярніший хлопець нашого міста.За ним сохли всі дівчата і,навіть,Мія.
Рекс відійшов від мене,натомість підійшов він.
З моїм зростом,я доставала йому до середини грудей.Мені стало моторошно,бо вони можуть зробити зі мною будь-що і я не зможу цьому зарадити.
-Ти нічого нікому не скажеш,-нахилився до мене брюнет-Зрозуміла?
Все що я могла,це лише помахати головою.
-Молодчинка,а тепер біжи назад на вечірку,-розвернув мене цей Діаман і шльопнув по м'якому місці.
Я побагла шукати Мію.Моя подруга танцювала з якимось блонлином.Вирішивши їм не заважати,я випила коктель,щоб розслабитися,але все не як не виходило.До мене прийшла Мія і и пішли танцювати.

Час летів непомітно.Я не знаю скільки часу ми танцювали,але нам було весело.Коли ми  вирішили пити випити коктелі,люди почали розходитись,пропускаючи всередину банду Даміана.Вони виділялися з-поміж інших.Всі накачані,високі,з тату.Таких хлопців тут більше не було.

Тут біля них вже намалювалася рижа дівчина,яка почала тертися біля Даміана.Белла.Вона старша від мене на рік.Рижуля з горіховими очима.Саме вона мене найбільше ображала і принижувала в школі.В неї була ідеальна фігура,як у моделі.В якісь мірі,я їй навіть  на рахунок цього чуточку завідувала.Вона була мріює всіх хлопців школі,але вона ще та стерво.

Почалася повільна мелодія і Белла потягла Даміана на середину танцпола,якраз навпроти нас.Було не дуже приємно спостерігати,як вона терлася біля нього.Це було огидно,а всі стояли і дивилися на них.Я вже хотіла було віцдвернутися,як Даміан підвів свій погляд прямо на мене.Наші очі зустрілися.І між нами ніби щось промайнуло,якась хімія.Так,я забагао випила.Між нами нічого не може бути.Такі як він міняють дівчат щодня,а я б хотіла довгих стосунків,тому і бережу себе для одного.

Вечірка набирала обертів.Вже майже всі були готові і ще хтось умудрився принести наркотики,тому половина була під кайфом.Я,звісно ж, була тверезою.

Раптом я почула звук ударів.Якісь двої почалися битися і всі збіглися дивитися,навіть не думавши зупинити їх.Дивно,що у цій бійці не були замішані дружки Даміана.Він і сам любив битися,у школі він завжди ходив з синяками.Його хлопці боялися навіть зачепити,а дівчата самі ж вішалися на шию,тому йому не було важко затягнути якусь собі у ліжко.Але йому все сходило з рук,тато його бізнесмен,а мама адвокат,що ще потрібно?

Раптом почулися звуки сирени.Поліція!Хтось її викликав!А тут бійка,половина готових і половна під кайфом.

Всі почали тікати.До такого я не була готова,я розгубилася і не знала що робити.Мія десь пропала,я залишилась одна.Я почала також тікати.Бігти було не зручно,тому я роззулася.Через пару метрів я відчула дику біль у правій нозі.Я проколала десь собі ногу.Кров вже почала іти,а поліція вже близько.Я почала,як могла,тікати,але раптом біля мене зупиняється чорний джип з відкритим верхом.З нього вийшов Діаман і,нічого не сказавши,взяв мене на руки та поніс до машини.Я чинила опір як могла,поки не зрозуміла,що я нічого не можу вдіяти і він мені тепер допомагає.
-Сильно болить?-запитався він,не повернувши навіть голови.
Я вирішила промовчати,адже говорити мені з ним немає про що.
Але тут зрозуміла,що я не знаю куди він мене везе.
-Куди ти мене везеш?-крикнула я.
Мовчання.
-Я запиталася,куди ми їдемо?-повторила я.
І знову мовчання.Мені стало боязко,але злити його я не хотіла.Для мене це безпечніше.
Решту дороги ми також їхали в мовчанні.

Чекаю ваших коментарів.Будь ласка вкажіть на помилки,яких я допустилася при написанні.І чи вас зацікавив початок?