В твоєму полоні/В твоем плену 18+

Розділ 11

Даріанна
Наступні дні ми веселилися з його друзями.Ми ходили на вечірки,каталися та купалися у морі.Діаман переживав,але з часом став спокійний.
З хлопцями я більш менш здружилася.Лише з Ресом в мене досі холодні стосунки.Він мені не подобається.Ці погляди,які він кидає на нас досить дивні.
Це були шалені дні та пристрасні ночі.Я так привикла до цього життя,що й маже забула про батьків.Я лиш іноді згадувала їх вночі,і тоді Діаман мене заспокоював.Мені було з ним так комфортно,що я відчувала себе,як вдома.
Життя налагодилося.І все йшло б добре,якби не один дзвінок.
Ми з Діаманом спали,коли задзвенів мій телефон.Була вже пізня ніч і я хотіла було відхилити дзвінок,але побачила,що то дзвонить тато.
-Алло.
-Дарі,мама в лікарні.
-Що сталося?
-В мами остання стадія лейкемії.
-Яка лікарня?
Тато сказав мені адрес і я побігла вдягатися.Поки бігала,Діаман встав.Коротко розказала йому про ситуацію і він теж пішов вдягатися.
Через пару хвилин ми вже їхали туди.А якщо ми не встигнем?Я втрачу мама,навіть,не поговоривши з нею.Чому все так сталося?Остання стадія-шанси на житя були дуже малі.Тримайся,мамо,ми вже їдемо.
У лікарні нас зустрів тато.
-Татку,що з мамою?-я кинулася в його обійми.
-Врачі сказали,що шанси дуже малі,але вони підтримують її життєдіяльні процеси апаратами.Вже пізно.Останню стадію,на жаль,вилічити не можливо.Ми дізналися занадто пізно,-я чула,що тато ледве стримувався аби не заплакати.
-Можна до неї?
-Вона без свідомості.
-Я просто хочу бути біля неї.
Вріча спочатку вагалися,але я їх все таки впросила і ось я вже сижу біля мами.Вона лежана намертво.Шкіра вже бліда,під очима синяки.По всьому тілі було видно напухлі вени.
-Мамочко,не покидай мене,-взяла її за руку-Що я буду без тебе робити?Мамусю,борися,я вірю в тебе,ти зможеш.Не залишай мене одну,я не зможу без тебе.Мамочко!Вибач мені,що я так поступила,але мені з ним по справжньому добре,а я знаю,що для тебе це найголовніше.Мамусю,я люблю тебе.
Побачивши,що в мене істерика,врачі вигнали мене з палати.Я була розбита.Я хотіла лише,щоб мама вижила і все.
-Дарі,мені шкода,-Діаман обгяв мене і повів до тата-Тримайся,сонечко.
Ми цілу ніч просиділи під палатою мами.Тато розказав,що вони сиділи у вітальні,як мама втратила свідомість.Тато тут же викликав швидку і вже у лікарні йому сказали,що мама знала про свою хворобу.Вона дізналася рік тому,вже тоді в неї була остання стадія.Вона мужньо боролася з нею рік,пила кратькома таблетки.Врачі кажуть,що вона не хотіла,щоб ми знали,не хотіла,щоб ми втатили сенс життя через неї.Рік прожити з такою хворобою це вже подвиг.
Татові про хворобу повідомила лише два дні назад-запізно.Він хотів відвезти її в лікарню,але вона була проти і сказала,що це її останнє побажання.
Вона завжди мала такий характер.Вона не хотіла засмучувати нас.Вона хотіла,щоб ми жили як жили і,щоб вона лише до випускного протрималася.Все таки в мене був випускний рік.
Години тянулися вічність.Я лише молилася,щоб мама вижила і прийшла в свідомість.Я хочу з нею поговорити.Я так багато їй маю сказати і хочу лише встигнути це.
Ми пробули у лікарні ще три дня.Я иайже нічого не їла і не пила-не могла просто.Я молилася,щоб все було добре.Врач лише повідомляв,що наші справи кепські,не знати скільки вона ще протримається.
Кожен день я ходила до неї,тримала за руку,розказувала моменти з нашого життя.Моє перше день народження,яке ми зробили в ресторані,перший похід у зоопарк,перше вересня,перший похід у кіно.Я лише тоді зрозуміла скільки вона для мене робила.Вони з татом виконували всі мої бажання.Вони хотіли зробити моє життя найкращим.Я згадувала,як я з мамою говорила.Вона була мені,як подружка.Діаман став моїм першим і останнім секретом від неї.У нас були дуже хороші стосунки,багато хто питав нас,як ми можемо так спілкуватись?А ми казали,що справа тут у довірі.
Воа вчила мене лише самого хорошого.Вона підтримувала мене,як ніхто.Мама завжди вірила в мене і пишалася тим,що я її донька.Мамусю повертайся до мене!Мені тебе не вистачає!
Наступного ранку,врач повідомив,що вона прийшла у свідомість і хоче бачити мене.
Я зайшла у палату і мамині очі знайшли мене.Її такий ніжний погляд,сповнений материнської любові.Взяла вже холодну її руку,притулила до обличчя та поцілувала.
-Дарі,моя маленька дівчинка,-у мами покотилися сльози і в мене теж.
-Так,мам?
-В мене у шафі є лист,прочитаєш його,але вже після моєї смерті.
-Не говори так,ти будеш жити.
-Доцю,мій час вже добгає кінця.Вибач,що не сказала тобі про хворобу,я хотіла,щоб ти була щасливою,щоб я не була тобі обузою.Ти в мене сильна і розумна дівчинка,-мама ніжно торкається моєї щоки-Не плач,Дарі.Я завжди буду біля тебе і ніколи тебе не залишу та не дам в обіду.Мій останній поступок я роз'яснила тобі в листі.
Мамі стало важко дихати,апарат який був біля її ліжка противно почав пищати,показуючи як падає мамине серцебиття.
-Доцю,знай лише одне:я тебе завжди любила і де б я не була завжди буду любитиму-це були останні її слова.
Серцебиття спало на нуль і мама закрила очі.Я втратила її.Назавжди.Врачі забігли в кабінет,але вже нічого зробити не могли.А я далі плакала,обнявши її.
-Я також тебе завжди любитиму,-сказала пошепки я.
Через два дні відбулись похорони.Діаман все час був біля мене.Він став моєю підтримкою,але цього вечора я хотіла залишитись сама.Зайшовши в батьківську спальню,я підійшла до маминої шафи і на верхній поличні був ніжно фіолетовий конверт,де було написано:
"Моїй самій любимій доні-Даріанні"
Я забрала лист до себе і вмостившись на підвіконнику-канапі розкрила його.
На білому листі гарним маминим почерком було написано:
"Доцю,якщо ти читаєш цей лист,то мене вже немає вживих.
Цей лист,я була вимушена написати тобі,бо знала,що не встигну все сказати.
Отже,про хворобу я дізналася минулого літа.В мене вже тоді була остання стадія.Вилічити її неможливо,але я благала врачів,щоб прописали мені якісь таблетки,щоб я протрималась до твого випускного.Я знала,що для тебе цей день особоивий і хотіла його розділити разом з тобою.
Ти напевне запитаєш мене,чому я не сказала вам?
Тому,що в тебе випускний був рік.Я знала наскільки він для тебе важливий.Я не хотіла ставати тобі обузою і руйновути твоє життя,зрозумій мене.Для мене твоє щастя було важливішим за життя.
За останній рік я старалася максимально проводити з тобою час.Я хотіла ще встигнути побути з тобою.
Напротязі всього твого життя я бачила як ти змінювалась.Ставала  більш дорослішою,мудрішою,сильнішою та вродливішою.У тебе з'явився власний погляд на життя.
Я згадую той момент,коли вперше взяла тебе на руки,побачила твої милі оченятка,які так допитливо дивилися на мене і тоді я зрозуміла,що ти стала моїм сенсом життя.Я безмежно тебе любила,люблю і буду любити.Я рада,що змогла стати тобі подружкою.Я й мріяти не могла,що в мене з дочкою будуть такі стосунки.Ми з татом ростили тебе в любові та щасті.Перша твоя усмішка,перший крок,перше слово-я все пам'ятаю.Ми з татом раділи всьому,що було пов'язане з тобою і старалися тебе від всього вберегти.
Доню,ти зробила наше з татом життя щасливішим.Ти стала нашим промінчиком сонечка.
Я хотіла б побувати на твоєму весілі,взяти на руки твоїх майбутніх дітей і любити їх як тебе,але життя вирішило інакше...На нього повпливати я не можу.
Ми поступили з тобою жорстоко,вигнавши з дому-я знаю.Вибач,нас за це.Ми тобі збрехали,сказавши,що це із-за Діамана.
Причина була інша.
Я бачила по стану  здоров'я,що мені залишилось недовго.І тому я не хотіла,щоб ти бачила як я страдаю.Тато про хворобу ще не знає,не знаю коли йому скажу.Але він побачив,що стан мій погіршився і питав,а я казала,що просто в голові закрутилось.Коли я дізналася,що ти зустрічаєшся з Діаманом.Я була рада за тебе,чесне.Дарі,я знаю,що ти вибрала того,хто тебе любить.Я з ним не знайома,але впевнена,що ви будете щасливі.Я довіряю тобі.Довіряю твоєму виборі.
Я знала,що ти підеш до нього.Він подбає про тебе.Знаєш чому,я була в цьому така впевнена?
Тому,що я раз побачила як він дивиться на тебе.Його погляд був сповнений люблві та вірності.І тоді я упевнилася у твоєму виборі.
Я поступила так,бо не хотіла,щоб ти бачила мене такою.Не хотіла,щоб ти страждала.Вибач,будь ласка.Не тримай на мене через це зла.Ти зрозумієш мене,тоді коли сама станеш мамою.Тоді ти зрозумієш,що любов до дитини найсильніша і найважливіша.
Надіюсь мені вдалося донести до тебе,чому я так поступила.
Наостанок я тобі скажу лише одне:де б я не була я завжди буду біля тебе.Я стану твоїм янголом-охоронцем.Я завжди буду тебе любити,мій Всесвіт.
Ти моя сама любима і сама сильніша дівчинка♡"
До кінця листа я вже плакала.Її слова мене розчулили.
-Мамо ти дуже мудра.Я ніколи не буду тримати на тебе зла.Ти не мала за що вибачатися.Вибач ти за те,що я обіжалася на вас.Я тоді не знала,що ти для мене робиш.Моя,мамо,люблю тебе-говорила до листа я.

Друзі,прошу бути вас більш активнішими.Чекаю ваших коментарів та зірочок.До речі,як вам розділ?Неочікуваний поворот,правда?Як думаєте,що буде далі?