Комірчина на п'ятому поверсі

Спектральна класифікація зірок

FLASHBACK
Квітень. 1976. П'ятий курс

СІРІУС

Повернувшись з лісу серед ночі, перше, що я зробив – це сховався за шторами в ліжку, відкинувся і притис подушку до обличчя.

Бодай би задавитися зараз від сорому! Навіщо я це зробив?! Отак просто поцілувати, без згоди. Та ще й так незрозуміло і криво. З силою випустив з рота повітря в подушку, щоб не завити.

Ще й це дурне питання... вона тепер думає, що я якийсь притрушений. "Хочеш ще?" беззвучно перекривляв сам себе. Я хоч торкнувся її губ взагалі?

Її губи...

Думка про них зупинила на мить моє серце. Я наче перестав дихати, відтворюючи в пам'яті їх смак. Поклав долоню тильною стороною, імітуючи дотик її вуст і в насолоді від спогадів прикрив очі.

В голові миготіли спогади: електричний розряд, коли наші руки випадково торкнулися, як тримав її за талію на краю яру, кожна війка на очах, коли я притис Хеллі до дерева, шепіт... В той момент я не усвідомлював, що між нами було всього кілька сантиметрів. Зараз же, згадуючи як буквально чув перелякане серце дівчини, все тіло трусить, а очі закочуються.

Поспіхом занурив пальці у кишеню, намагаючись намацати єдиний свій трофей. Волосинка з її голови. Дорогою назад я помітив, що щось на мантії лоскочить шию, а коли зрозумів, що це, то швидко сховав до кишені, поки Хеллі не помітила.

Як завтра поводитися? Що сказати при зустрічі? Чи можу я знову поцілувати її?

Останнє питання цвяхом засіло в голові, і все моє нутро кричало "Ні! Не роби цього!". Але розум відмовлявся відповідати чому ні.

Не впевнений, чи спав взагалі. То були нескінченні спогади про її губи, чи вже сни? Але в якийсь момент нізвідки з'явилось яскраве сонце і гучні голоси сусідів по кімнаті.

— Мені все одно чим ти там займаєшся, — промовив Джеймс за секунду до того, як відсмикнути штори, — Пора на поле, — стільки енергії, наче заведений будильник.

— Яке поле? — через мугикання промовив, коли нарешті згадав як треба вимовляти слова.

— Тренування.

Зарився головою в ковдру, нерозбірливо посилаючи друга лісом, та він вміє переконувати: