Грудень. 1977. Сьомий курс
ХЕЛЛІ
2 ДНІ ДО РІЗДВА
Прокинулась сліпучого білого ранку. Опівночі по приїзду навіть не звернула увагу, що в кімнаті під дахом дещо змінилось з нашого літнього перебування — ковдри на ліжках у червоно-зелену клітинку замість бежевих, пухнасті білі подушки з'явились в кріслах, а ваза з квітами зникла з підвіконня. Речі не розбирали, одразу вляглися спати, та місіс Поттер всеодно попередила, щоб ми не заглядали, що сховано на вішаках під чохлами у шафі.
Поки Лілі ще спить, тихенько відкрила валізу, пошуршала у пошуках пергаменту і чорнил, витягла перо з накладного карману під кришкою. Трохи грюкнула нею і зажмурилась з переляку, що розбужу подругу. Сіла за стіл, ледь скрипнув стілець — не помічала раніше, що він скрипить. Нагальними проблемами було те, що мої зимові речі залишились вдома, я планувала забрати їх якраз на канікулах, і те, що деякі різдвяні подарунки я замовляла поштою додому.
Через трохи порушені плани потрібно було попросити батьків відправити мені усе це поштою. Бідні сови....
Написала довжелезного листа, розповіла як в останні дні поспішала здати роботу по зіллям, про курси явлення, які вперше запропонували провести на базі школи наступного семестру, і яким Лілі категорично не була рада. Розписала про наші пригоди в потязі, сніжки, солодкий бенкет і як обіграла всіх у детективній грі. Три аркуша балачок і доклала список потрібних мені речей.
Другого листа я повторила майже слово в слово свою розповідь, додавши тільки пояснення про різку зміну планів і моє перебування в будинку сім'ї Поттерів. Цей лист був адресований бабусі Мейді.
Повернулась на шурхіт позаду.
— М-мф.. — розпатлана Лілі підняла голову від подушки, — М, це ти, — сонно промугикала.
— І тобі дорго ранку, — хихотнула тихенько.
— А я думаю, хто тут шкребе пером зрання... Наснилось мені чи не наснилось... — вона сіла в ліжку, замотана в ковдру, — Холодно... Не хочу вставати.
— То йди в гарячий душ, — кивнула в сторону дверей.
— Я ще не прокинулась...
YOU ARE READING
Комірчина на п'ятому поверсі
FanfictionМародери і їх щасливі пустотливі роки в Гоґвортсі. Жарти, авантюри, кохання: як це бути старшекласником у школі чарів і чаклунства? - Не кажи так, наче ти здивований. - Здивований? Я шокований! Я був упевнений, що наступного разу опинюся в лікарні. ...
