Комірчина на п'ятому поверсі

Детективне агентство: Медові руці

Грудень. 1977. Сьомий курс

РЕМУС

— Все принесли? — заглянув в купе, в якому яблуку ніде було впасти.

— Ні, ще моя корзинка з в'язанням залишилась, он там! — Хеллі тицьнула пальцем у вікно, в сторону засніженої лавки, на якій і стояла забута корзинка.

— Зараз, — зістрибнув з вагону і поспішив забрати її.

— Я кину твій рюкзак нагору, — Сіріус з Джеймсом товклися, розсовуючи наш багаж по всіх можливих вільних поличках.

— Стій, я дістану звідти пляшки, — Поттер поліз в рюкзак і витяг з нього п'ять великих закоркованих плях маслопива, які купив перед від'їздом.

— Сідайте вже, зараз поїдемо, — поки стояв в коридорі, чекаючи змоги зайти, засунув голову в купе і розтрусив довкола сніг з волосся.

— Р-Е-Е-Е-М! — заверещали дівчата.

Потяг зійшов з гальм і різко посунувся вперед. Я встигнув схопитися за ручку на стіні коридору, а хлопці попадали на сидіння.

— А я попереджав, — посміхнувся.

Сьогодні була неймовірна зимова погода. Зранку почався снігопад, але за відсутності вітру він був максимально приємним. Все довкола вкривалось білою товстою ковдрою, наші чорні теплі мантії промокли до нитки і висіли горами на вішаках біля дверцят купе. У вагоні було неймовірно спекотно і ми познімали з себе кофти, светри — дівчата навіть зняли чоботи і залізли з ногами на сидіння.

— Ти взяв печивко? — спитала Лілі в Джеймса.

— Печива не було, але були кексики! — він дістав з рюкзака на верхній поличці величезний пакет з кексами-казанками.

— О, це навіть краще, — вона розірвала пакет і протягнула, щоб всі взяли собі.

— І іриски! — з гори мені на голову впав пакет цукерок.

— Дякую, — усміхнувся я, розпаковуючи його.

— І горошок на будь-який смак, — коробка впала на руки Сіріусу, — Шоколадні жабки, — протягнув Хеллі коробку, — А це... — він занурив обидві руки в рюкзак і щось  там шерудив, — Особливе замовлення від Сіріуса для тебе, — він з рук висипав на дівчину жменю льодяників на паличці.