Серпень. 1977
ХЕЛЛІ
Час до канікул промайнув напрочуд швидко. Незважаючи на курсові і підготовку до екзаменів, я не відчувала себе втомленою. Навпаки, додому на літні канікули я повернулась сповнена енергії — влаштувала генеральне прибирання, довелося мішками викидувати старий непотріб. Неймовірно, як можна обрости речами, навіть якщо живеш в абсолютно новому будинку якісь десять років.
Батьки вирішили переїхати з Ірландії до передмістя Оксфорду, коли татові запропонували роботу викладачем.
В Оксфорді. В маґлівському університеті.
Як виявилося, паралельно із усім відомими тисячолітніми коледжами, тут давно—предавно заснували кафедру, що цілком складалась зі спеціалістів у специфічних магічних сферах. Наприклад, мій батько — нащадок старого друїдського роду, він займається вивченням та популяризацією цього напрямку. І разом з тим, під прикриттям викладає історію.
В нього якраз в липні день народження, я хотіла привести будинок до ладу перш ніж зустрічати гостей на святкуванні.
Окрім того ми завітали на літній ярмарок до Боунзів, відвідали мою прабабусю в Маллінґарі і повністю замінили меблі у вітальні.
Здавалося б, за настільки насиченим місяцем має прийти час тиші і нудьги, але першого серпня я отримала від Джеймса листа, яким він разом з батьками запрошують нас з Лілі до себе в гості до кінця літа.
Батьки спочатку доволі прохолодно сприйняли таку ідею. Їхня думка змінилась після того, як містер і міссіс Поттери написали їм особисто, запевняючи, що я буду бажаною гостею і вони приглянуть за мною як за власною донькою. Але вирішальним аргументом був дозвіл, який дали Лілі — мама з татом дуже поважали Евансів, і якщо вже навіть вони відпустили свою донечку, то і мене варто.
Вранці сьомого числа Лілі сіла на потяг на станції Падінгтон, і вже через півтори години була тепло зустрінута нами, з її величезною шкількою валізою. Ми вирішили, що найпростіше добиратися до Поттерів в Нью—Форест буде через летиключ, а оскільки подруга сама не може його створити, вона звичайним потягом приїхала до мене.
До раннього вечора мама засипала Лілі розмовами, ми вже вп'яте пили чай, двічі обговорили нові меблі і продивились усі старі чарографії, які я відкопала в маминих речах під час прибирання.
YOU ARE READING
Комірчина на п'ятому поверсі
FanfictionМародери і їх щасливі пустотливі роки в Гоґвортсі. Жарти, авантюри, кохання: як це бути старшекласником у школі чарів і чаклунства? - Не кажи так, наче ти здивований. - Здивований? Я шокований! Я був упевнений, що наступного разу опинюся в лікарні. ...