Гаррі Поттер / Нова Володарка

Глава 23

Чоловік гучно причмокнув та, хитаючи головою, подивився на брюнетку.

Так, Дельфі ще та скапка в дупі, але зрадниця? Чи можливо це? Можливо все.

- Послухай, – усміхнено відповів Барті, – я обрав тебе! Не її. Я розумію, що у вас там взаємна не любов одна до одної, але….

- Але я не потребую, аби мене обирали, Бартеміусе. Забудь все, що я тобі сказала!

- Лео! – Гучно викрикнув він, наздоганяючи брюнетку.
- Тільки спробуй схопити мене за руку. Я тобі очі виколю!

Барті підняв дві руки перед собою та відповів:

- Будеш моєю.

- Не буду.

- Та я в принципі не питав.

Лео знову розвернулась та покрокувала вперед, але чоловік різко схопив її за талію та притягнув до себе.

- Я ж тебе попередила!!!! Викрикнула вона, замахуючись рукою, з якої почали виднітись кігті.

- Ух ти йоооо. – Ошарашено промовив чоловік. – Ти казала лише за руку! – Він підняв свій погляд та зосередив його на руці Ґрифіндорки. – Слухай, ти як це зробила взагалі?

- Замість того, щоб займатися х#йнею, вдосконалювала свої навички та ставала сильнішою. Чого не сказати про тебе, Бартеміусе.

Відштовхуючи Кравча від себе, брюнетка знову вирішила крокувати геть.

- Мотиватор ти так собі. – Все ще не зводячи свого погляду з її вже нормальної руки, відповів він.  – Це ах#єть як аху#нно.

- Я нікому ніколи не належала і не буду належати. Сподіватись на когось - це слабкість, яка обов'язково обернеться крахом. І мене не цікавить це все: рожеві шмарклі, сльозки. Не дай Темний Лорд перетворитись на таку ж безхребетну істоту, як моя сестра Дельфі. Тому бувай!

- Не бувай. Я пропоную тобі стати сильнішою. Тим паче ти вже погодилась. 

- Я не погоджувалась бути чиїмось придатком.

- А я і не пропонував бути ним, він в мене вже є. Я пропонував бути моєю жінкою.

Лео розвернулась та недовірливо глянула на Барті, продовжуючи мовчати.

- Я пропоную спробувати все по справжньому. – Додав Кравч, не відводячи очей.

- А до цього в тебе все було штучно?

Чоловік замислився та відвів погляд в підлогу. Та після не довгої паузи  відповів :

- Здається…. що так.

- Я не буду третьою, не буду залежною, я не буду стрибати на тебе. В мене є цілі, є мета і я не буду відступатись від неї заради тебе. Ти хочеш, щоб поряд з тобою була яскрава обгортка, якою можна було хизуватися.

- А з чого ти взяла, що я не можу хизуватись тобою?..

- Бо я не така, як Дельфі! – Крикнула вона, перебиваючи чоловіка.

- Це вже привід для хизування.

Лео знову оглянула чоловіка та миттєво відповіла:

- Ти кажеш мені те, що я хочу почути.

- Я кажу тобі те, що я думаю. – вже більш роздратовано повідомив Барті. – І думаю я те, що я не буду бігати за тобою, доводячи тобі, що ти краща за когось. – Кравч зробив ще декілька кроків вперед до дівчини. – Я сильніший за тебе. І це факт. Я потрібен тобі для досягнення всіх твоїх цілей. І до цього всього ти мене хочеш. Ти тягнешся до мене.

- Я до тебе… - Різко намагалась перебити брюнетка, але чоловік не дав цього зробити, непохитно продовжуючи:

- Ти тягнешся до мене, ти хочеш мене - подобається це твоєму мозку чи ні. Але все інше…. Ти вродлива молода дівчина і, що б ти там не вбила в свою геніальну голову, - це також факт. Я не той чоловік, котрий буде ходити за тобою по п'ятам і дарувати тобі квіти. За те я можу боротись з тобою пліч-о-пліч.

Але не встиг Барті договорити, як Лео швидко скоротила і без того мінімальну дистанцію між ними та мовчки поцілувала чоловіка.

- Я хочу бути з тим Бартеміусом, про якого читала в Щоденному Пророці та надихалась. – Розриваючи поцілунок, промовила вона.

- О-о-о.. То я зв'язався з шаленою фанаткою? – Кокетливо перепитав чоловік.

- Дивись, аби не розв'язався…

- Яка сувора.

- Не уявляєш наскільки…

В іншому кінці магічного світу вже почала нервувати Дельфі, яка все ще очікувала на свого коханого. Звичайно, її дуже надихало місце в якому вона знаходилась, адже Луціус облаштував цей будинок саме так, як вона мріяла. Він був таким невеличким, але теплим та затишним. Червона цегла, на підлозі лежали пухнасті штучні коври, які абсолютно не подобались Мелфою.

Чоловік вважав, що це все прояв бідності, але Блек було просто шкода тварин та не затишно ходити по трупам.
Але чого не зробиш заради коханої? Навіть на штучні коври підеш.

Дельфі вдягла своє пальто та по крокувала на задній двір, в якому заховалось невелике озеро.