Гаррі Поттер / Нова Володарка

Глава 20

Барті та Лео не могли пояснити собі цей поцілунок, але він продовжувався та набирав обертів. Брюнетка відчувала смак крові, аромат Кравча, який змішався з запахом цигарок та алкоголю, що, здається, змушувало все в середині неї трепетати. Руки чоловіка ковзнули по тонкій талії дівчини, яка в цей час невміло відповідала на поцілунок та не знала куди їй самій діти кінцівки. Раптово вона відсторонилась та з-під лоба глянула на чаклуна. Він почав злизувати зі своєї з руки кров, яка все ще продовжувала йти.


– Я не ладна ставати між тобою і Дельфі, – чітко промовила вона. 


Почувши це, чоловік зробив декілька кроків вперед та, не зводячи очей, відповів:


– Тільки не кажи, що тобі різко стало її шкода. Невже стали подружками?

– Мені не буде шкода, навіть якщо ти вб'єш її. Але це інше. 


– То невже гідність?


– Мені не потрібні ці драми. Я пішла, вже пізно, – промовляючи це, дівчина розвернулась та намагалась піти, але у Кравча були інші плани, тому він швидко притягнув юначку до себе, що не дуже влаштовувало її саму. 


– Відпусти мене. 


Чоловік знову поклав руки на талію, промовляючи їй прямо в обличчя:


– Все, що тебе зупиняє, це Дельфі?


– Я сказала, відпусти! 


– Відпущу, коли почую відповідь.


– Що буде, якщо я відповім так?


Чоловік посміхнувся та знову накрив своїми вустами вуста Лео. 

Розірвавши поцілунок, але не відходячи від чоловіка, дівчина задала йому ще одне питання.


– А якщо я відповім ні?


Барті так само мовчки прибрав свої руки, ховаючи їх за спиною, та зробив декілька кроків назад, слідкуючи за реакцією Блек. Вона стояла на місці та продовжувала тримати зоровий контакт з чоловіком.


– Так, – без зайвих слів відповіла вона.

– Так? – Перепитав чоловік, не очікуючи такої швидкої та короткої відповіді. 

Дівчина кивнула, а сам Барті тріумфально посміхнувся, промовляючи:


– Ми з нею були друзями, ну, з деякими нюансами. Нюанси померли, разом з нею в моїй свідомості.  


– Дай вгадаю, я мала рацію? З


Барті відвернув голову вбік та простягнув свої руки.

– Підійди до мене. 


Лео розуміла, що вона зараз не має підходити до нього, і кращим варіантом все-таки буде повернутись до своєї кімнати та дати можливість алкоголю покинути його організм, але що робили ці кляті ноги? Вірно, йшли прямо в обійми чоловіка. Але несподівано той різко розвернув її до себе спиною, проводячи руками по стегнам, притуляючи дівчину до себе та шепочучи на вухо:

– Я хочу тебе..


Блек намагалася триматись, не подавати виду, але від почутого вона почала шалено ніяковіти. І, звичайно, Кравчу навіть не потрібно було нічого бачити, аби все розуміти, враховуючи, що він прекрасно знав, що в Лео ніколи не було інтимних відносин, да, в принципі, ніяких відносин. 

Дівчина продовжувала мовчати повністю концентруючись на своїх відчуттях. Вона ніколи ще переживала нічого подібного і як це все охарактеризувати теж не знала. 

Її коліна тряслись, руки не слухались, а серце шалено билось, заглушаючи своїм звуком все, що відбувалось навколо.

В свідомість юначку привела холодна рука чоловіка, яка ковзнула по її животу вниз, опускаючись в середину брюк дівчини, торкаючись лона і, відчувши це, брюнетка різко підскочила та швидко розвернулась обличчям до чоловіка промовляючи:


– Стоп, стоп, стоп, стоп. 


Лео подивилась в очі чарівнику, а потім відвела погляд вбік.


– Я… Я просто напевно не готова до цього.


– То ж, напевно? Чи не готова? – Погано приховуючи роздратованість, перепитав він. 


– Не готова, – зробивши крок назад, холодно відповіла вона.


Почувши це, чоловік гучно рикнув та промовив крізь зуби:


– Добре. Без питань, ти не готова. Шкода, що я готовий.


– Я, напевно, піду, – не піднімаючи погляду, ледь чутно повідомила Лео.


– Залишся. 


– Бартеміусе, я ж сказала… 


– Можливо ти здивуєшся, Бл… – чоловік чомусь різко зупинився та виправився. – Лео, але вдвох можна не лише тр*хатись.  

– Я звикла все робити сама.



Почувши це, чоловік почав гучно сміятись, намагаючись відповісти:


- Самому звичайно також можна впоратись, алеееее…

Побачивши, що обличчя Лео взагалі не змінилось, і вона явно не розуміла, що відбувається, Барті різко зупинив свій сміх та глибоко видихнув.


– Добре-добре. 


Його рука потягнулась до неї та потягнула панянку в сторону свого ліжка. Але Блек уперлась ногами, даючи зрозуміти, що вона проти. 


– Ти що боїшся мене? – Сміючись, спитав Кравч. 


– Я тобі казала, я нікого не боюсь, – фиркнула та у відповідь, відвертаючи голову.  


– Агааа, я бачу. 


– Я тобі не довіряю, Бартеміусе. А це різні речі. Я думала, що ти, як ніхто інший, розумієш це.

– Справедливо, – потискаючи плечима, підтвердив шатен. – Ну, якщо тобі впирає стояти на своїх двух, стій. А я піду прилягу. Щось мене вже х#йовить. 

Чоловік крокував до свого ліжка, тримаючись за голову, та плюхнувся на нього одягнутим, не знімаючи навіть взуття. 

– Тряяясця. Бартеміус. Да що ти, як свиня! Роздягнись та зніми взуття!


– Оооо…. Я забув, що ти в нас Леді Досконалість. Видихай, кішка. Простіше сприймай життя. 

– Жити як свиня – це простіше сприймати життя? 


– Таааак, ти все ускладнюєш. Починаючи з ліжка, закінчуючи. Нуууууу…. – Чоловік явно замислився, чухаючи свою брову.  – Ліжком. 


– Ти впевнений, що був кращим учнем в Гоґвартсі? 


– Агаааа. І я тобі більше скажу, я ще не був таким занудним, як ти. 


– Тобто для тебе занудство, прибирати в місці, де ти живеш, та займатись «цииим», з першим зустрічним. Якщо так, то добре, я зануда. Чиста зануда, з відсутністю небажаної вагітності, хвороб, то поміть, я чиста!


– Аааааавеееее Маріііяяяяя! – Пролунав співочий голос чоловіка, навіть не давши до кінця договорити Блек. – Давай почнемо хоча б з промовляння вголос, повторюй за мною: «Сеееекссс».


Лео мовчки слухала все що каже чоловік, обпершись о стінку, дивлячись на те, як він валяється в своєму ліжку.

– Так, я пішла. 

– Ну Леееео! 


Але дівчина не стала навіть слухати  чоловіка, здавалось, наче пірнаючи під ліжко, змінюючи свою форму в стрибку. Побачивши це, він відкинувся назад і в цю ж секунду заснув. 


На ранок Барті кидав прокляття всіх світів, через те, що вливав в себе стільки вогневіски, ще й рука набрякла і приносила йому достатній дискомфорт. Згадуючи події ночі, він закрив  своє обличчя однією долонею та глибоко видихнув. 


Наскільки треба бути довб#обом щоб з однією Блек зав'язати і в цей же вечір лізти в труси до іншої? 


– Добре, що вона виявилась більш адекватною за тебе Кравч. Інакше б на ранок прифігів ти ще більше. Хоча…. В принципі, вона зовсім нічого собі. І чому ти вчепився саме в Дельфі? 


В одному Лео була дійсно права, він зовсім полетів з котушок, і якби вчора його побачив Володар, валявся би не в коридорі бухущий, а абсолютно мертвий десь в канаві. Темний Лорд знав про його особливості, але чоловік ніколи не підставляв себе на стільки безглуздо.

А почались ці «гойдалки» з того моменту, коли його батько використав на ньому заборонене закляття «Імперіус», аби той не створював проблем і, як би жахливо це не звучало, але своєю любов'ю та бажанням отримати увагу. 

Бо хлопець намагався здобути її всіма можливими і не можливими способами, блискучими знаннями, бунтами, перепалками, бійками, зловживанням алкоголем та використанням забороненого зілля, під дією якого творив багато дурощів. Викладачі в Гоґвартсі не розуміли, яким чином найкращий учень з показовою поведінкою, в якого батько сам Міністр Магії, різко перетворився на некерованого підлітка, на якого постійно приходять скарги, від учнів і навіть батьків. Але все було просто, батько приділяв йому увагу тільки тоді, коли він робив щось, що змушувало його червоніти перед всім магічним світом. 

Так, звичайно це була не та увага, до якої він прагнув, але все-таки, це краще ніж нічого. І ця стратегія дійсно працювала. Тоді Бартеміус Старший і вирішив зробити, напевно один із найбільш жахливіших вчинків в своєму житті, аби позбавитись проблем та втамувати пил свого єдиного сина. 

І це, звичайно, спрацювало, хоч періодично хлопець і приходив у свідомість, але не надовго. З цього полону його визволив ніхто інший як Темний Лорд, який простягнув парубку руку та зняв закляття, він прийняв його таким який він є. Він навіть вислухав хлопця, зрозумів його, і сказав що він особливий. 

Волдеморт побачив ЙОГО, сам Волдеморт, він не цурався хлопця і став йому наставником, навчаючи таємним чаклунствам. Кравч відверто не розумів, чому на Темного Лорда відкрито полювання, чому всі так бояться цю людину та називають жахливою, бо той, без перебільшення, був кращим, кого Барті зустрічав в своєму житті. І, звичайно, він вже ладен був прийняти будь-яку його позицію та підтримувати в будь-чому. Але в чистоті крові він також бачив сенс, бо знав, що від маґлів не варто чекати нічого окрім заздрощів та руйнувань, а прийняття маґлівських дітей в світ чарів – значить підпустити близько тих, хто немає до них жодного стосунку, це безвідповідально та реально небезпечно, тому хлопець не задумуючись вступив в ряди Смертежерів. 

І вже тоді він розумів, що з ним почали робитись речі, яких не було раніше, це і були побічні ефекти таких важких та заборонених заклять. Але про це Бартеміус-старший не задумувався та своїми ж руками зробив із свого сина  монстра. 


Ця ніч здавалась вічною, Дельфі заснула тільки під ранок. Їй було шалено боляче, вона не розуміла, не вірила в те, що Барті може так вчинити з нею. Блек була впевнена, що чоловік не рівно дихає до неї, невже помилилась? Невже їм всім потрібно лише одне?  Може він просто був п'яний, засмучений. Дельфі одразу побачила що з чоловіком коїться щось не те. Треба буде сьогодні поговорити, хоча після того що він наговорив…. 

Обдумавши все, Дельфі вирішила не підходити першою та дати можливість чоловіку самому зробити крок до неї, враховуючи все те лайно, яке він на неї вилив.

На ранок Блек прокинулась, як і очікувалось, без настрою, бо цього дня був цілий перелік причин. По-перше, Кравч, по-друге, Луціус, дівчина все ще вагалась чи правильно вона взагалі вчинила? А по-третє, сьогодні найжахливіший день в році – її день народження. Двадцять один, вона сподівалась, що ніхто про це не згадає та не буде вітати незрозуміло з чим. Раптово боковим зором вона побачила, що щось лежить біля її дверей. 

Це квіти, упаковані у вже пожовтілий папір та перев’язані стрічкою. Підвівшись аби роздивитись, дівчина розгледіла, що до букету прив'язана звернута в трубочку записка, яка нагадувала листа, і все це щось дууууже сильно нагадувало брюнетці.


– Невже?... – Промовила та сама до себе. – Та бути цього не може.

Вона вже давно змирилася з тим, що її таємний прихильник зник, але тут, на її день народження, дивно.. звідки він може про нього взагалі знати? Значить це не просто учень Гоґвартсу? Крім Луціуса, який стовідсотково забув про її день, про нього може знати лише батько та мати. Але сьогодні засідання, якби він щось і хотів зробити, то зробив би це ввечері.


Розгортаючи та читаючи лист, на обличчі дівчини одразу з'явилась посмішка, а стомлені очі загорілись. Вона вдихнула повні груди солодкий аромат ірисів і їй здалось, що цей день почався краще, ніж будь-який її день народження. До того ж, сьогодні Каркаров дізнається, хто вона насправді, адже батько заборонив поки що відкривати цю таємницю. І сьогодні було перше засідання після повернення цього виродка.

Підіймаючись на вечерю Дельфі одразу ж перехопила Ґрейнджер, яка, здавалось, зараз вибухне від емоцій, їй критично кортіло розповісти кращій подрузі абсолютно все: і те, що Мелфой нарешті вирішив поговорити, і про те, що до неї підійшов сам Крум! Та ще й не просто підійшов, а попросив допомоги. 


– Гермі, в тебе там хтось народився? – заголосила брюнетка, розуміючи що її схопили і швидко відводять сторону. 


– Може скоро і народиться! – Пошуткувала у відповідь Ґрифіндорка.


– Ти шоооооооо, зовсім того? – Піднявши свою руку та покрутивши у скроні, перепитала брюнетка. – Коли ти встигла?! З цим треба щось негайно робити! 


– Ти про що? Аааа..  Дельфі, я ж пошуткувала.


Здавалось, що навіть кучері Блек видихнули з облегшенням, почувши, що в Ґрейнджер гумор на рівні з Кравчем. Так, досить думати про всяких Кравчів. Тшш…

Герміона жваво розповіла про те, як до неї в коридорі підійшов Мелфой, як намагався пояснити, що між ним та Паркінсон нічого немає і хотів повернутися, але вона, звичайно, була невідступною фортецею та одразу його відшила, але пооотім, підійшов Віктор, і ось це бачила вже вся школа, і навіть сам Драко. Здавалось, що він вмре на місці від того, що Крум приділив їй свою увагу, і ще й назначив побачення. 


– Побачення? – З острахом перепитала Блек. 


– Ну, добре, доообреее, не зовсім побачення. Я маю підтягнути його по дисциплінам. А там…


– Це погана ідея, Гермі.


– Чому ти так негативно налаштована?! Ти з приводу Драко мене так не відмовляла, а тут…


– Я просто знаю свою минулу школу. І знаю, хто там навчається! 


– Точно… ти ж з Дурмстрангу… Почекай, – прикриваючи рукою рот. – Він же не?....


– Ніііі!!! Ґрейнджер, ні. Звичайно, це не він. Просто в Дурмстранзі навчаються трохи інші студенти, в порівнянні з Гоґвартсом, і це дуже відчувається.


Герміона мовчки підійшла та обійняла подругу промовляючи:


– Я люблю тебе Блек, ти моя краща подруга, але не думай, що я така дурна. В мене все під контролем! Доречі… – Невпевнено додала вона, трохи відійшовши назад. – Я давно хотіла з тобою поговорити. 


– Про що? – Звівши свої брови докупи, спитала брюнетка.

– Я дещо побачила..

Почувши це, Дельфі почала помітно нервувати, адже в своїх секретах вона могла потонути, враховуючи її стосунки з Луціусом, потім з Барті, потім те, що вона ніяка не донька Рудольфуса.

– Що ти маєш на увазі? – Погано ховаючи свою розгубленість, відповіла вона. 

– Я підтримаю тебе в будь-якому виборі, але… Дельфі, роман з викладачем…. Це безглуздо, він занадто дорослий….

– Ґрейнджер ти книг перенюхала чи що?! Який роман?! З яким викладачем?


«Невже вона має на увазі Муді, і Барті мав рацію, тряяясцяяяя його, як це жахливо виглядає…..», – Нав'язливо промайнуло в голові Дельфі.


– Я бачу як, професор Снейп постійно крутиться навколо тебе. Як кудись тебе тягне. Прошу тебе, Дельфі. Це може здаватися дуже крутим і все інше. Але… В нас є багато побоювань з приводу нього. 


– Стоооп, стооооп, – зупинила її Дельфі, не бажаючи продовжувати слухати це все. – Подруго, перестань, прошу. В мене немає нічого зі Снейпом, і бути навіть в перспективі не може.


Ґрифіндорка протягнула дві руки до дівчини та взяла її долоні.