Гаррі Поттер / Нова Володарка

Глава 10

Драко різко відвернувся від Ґрифіндорки, вже мільйон разів пожалкувавши, про те, що сказав щойно.

Дівчина розгублено дивилась на Мелфоя, продовжуючи не вірити в почуте, вона розуміла, що вони подобаються одне одному, Герміона точно знала, що Драко щось відчуває до неї, бо в протилежному випадку, всього, що було між ними — не існувало би. Але кохання… кохання!!!! Вона була впевнена в тому, що відчуває вона сама, але Мелфой… Ці кляті «але» не закінчувались і не давали їй жодного шансу, аби почути парубка. 


– Драко… – пролунав невпевнений голос Герміони, перервавши це напружене мовчання. 


Ґрейнджер продовжувала дивитись на хлопця та намагатися сформулювати в своїй голові все так, аби не прийшлось потім пояснювати ще раз, вона хвилювалась, щоб хлопець знову не зрозумів все не так, і, взагалі, це все не вкладалось в її голові.

Мелфой різко повернувся до дівчини, глянувши на неї роздратованим і пустим поглядом. 


– Можеш нічого не відповідати, Ґрейнджер, – звівши брови, проскреготів Драко. – Який же я придурок, що знову на це все купився.

– Драко, почекай!


– Я вже все почув, не треба цих фальшивих пояснень. Пішла геть з дороги і більше ніколи не підходь до мене, – промовив він прямо в обличчя Ґрифіндорці.


В цей момент Ґрейнджер наче пробило той ком в горлі, який не давав їй сказати все що вона відчуває. 


– Я теж кохаю тебе! – скрикнула та, ігноруючи все на світі.


Бо єдине, чого вона зараз прагнула – це втримати його, адже, не дивлячись на те, що вони будуть і далі навчатися разом, він може піти назавжди, а ці півроку стали для неї нестерпними через весь цей тягар. 

Герміона дивилась йому вслід жадібним поглядом і прагнула лише одного – щоб хлопець зупинився. Сама дівчина розуміла – бігти за ним вона не стане, бо занадто горда і занадто поважає себе, тому що ті її слова мали б змусити хлопця змінити своє рішення, а якщо він цього не зробить, то вона попросту йому не потрібна. І все, що було сказано до цього – лише пустий звук. 

Але хлопець йшов, не збавляючи темп, він був морально вбитий і роздратований. Драко відчував, наче сотню тисяч слимаків висипали йому на голову на очах у всіх. Йому було так важко сказати це, так важко прийняти. Почуття до бруднокровки робили його не гідним, робили його слабким перед Володарем, а якщо про це дізнався би батько….

Хлопець просто йшов, двома руками забираючи своє волосся назад, не розуміючи, що взагалі коїться в його клятій душі.  Підійшовши до дверей, він різко зупинився, почувши звук схлипування, бідолашна Герміона не витримала…

І, несподівано для себе, той різко зупинився. Хлопець повернувся, дивлячись прямо на шатенку, з очей якої лились сльози. В цей момент всі думки пішли геть, парубок зрозумів, що вона не бреше, і всі його видумки ­­– не правда.

Ні на мить не відводячи свій погляд від неї, хлопець пішов в її сторону, а діставшись своєї цілі, він трохи нахилився та притягнув Герміону за обличчя до себе і ніжно поцілував, витираючи її сльози. 

Розірвавши поцілунок, пара дивилась одне на одного, не розуміючи, що робити далі. 


– Напевно, зараз просто не час чогось більшого? – наважився запитати Мелфой.


Очі Герміони почали бігати по сторонам, абсолютно не розуміючи, що відповісти. 


– Я думаю, ти маєш рацію, – відповіла та, нервово закриваючи очі, хоча так жадала відповісти щось інше.

– Добре, – спокійно промовив Мелфой, прибираючи свої руки з обличчя панянки. 


І в цю мить двоє одразу сховали свої погляди, розгублено не розуміючи, як вчитини далі.


– Можливо, ти хочеш послухати, як я читаю вголос? – невпевнено та ледь чутно спитала та.


– Читаєш вголос? – спантеличено перепитав він. Адже хлопець явно не звик до того, що так можна в принципі проводити час. 


– Так, так, ти маєш рацію, вибач, лише зануда захоче слухати, як хтось інший читає книгу вголос. Тупа трата часу, – гучно та впевнено заявила дівчина, не давши хлопцю навіть можливості зробити інший вибір.


– Я можу побути сьогодні занудою. Кажуть, корисно змінювати імідж.  


Дівчина ледь помітно посміхнулась і попрямувала до підвіконня, яке знаходилось неподалік. Довго не зважаючи, дівчина сіла на нього і відкрила якусь книгу. Драко ж, в свою чергу, пішов за Ґрифіндоркою, сівши навпроти неї та поклавши руки, а слідом і підборіддя, на її зігнуті коліна. Та мовчки милувався, як змінюється її обличчя під час читання. 


В той же самий час, батько Мелфоя не міг похизуватися таким самим рівнем спокою та щастя. Адже він, ризикуючи всім, прямував до великого залу свого маєтку, аби все-таки поговорити з Дельфі.  Зайшовши всередину, він одразу побачив Беллатрікс, що сиділа неподалік, та ще декілька Смертежерів, які щось бурхливо між собою обговорювали. В іншій частині залу сиділа брюнетка, через котру він в принципі сюди і прийшов.