Комірчина на п'ятому поверсі

Пиріжечок, папараці і улюбленець бабусь

— Ну я же просила! — занила я, з люттю наближаючись до виходу, щоб дати прочухана неслухняним гостям.

Світло за шторками згасло, повернулась тиша, а я якраз відчинила двері.

— Ну я же просила! — повторила особисто цим двом замість привітань.

— Пробач, не змогла його відмовити, — Хеллі зробила щиро-винуватий вираз обличчя.

— Тут постійно крутяться смертежери, невже ви хочете натрапити на них?! — злісно шепотіла, спускаючись сходинками на стежку між клумбами.

— Ти про тих двох? — усміхнено спитав Сіріус, вказуючи на темні фігури далі по вулиці. Одна з них прямувала з ногами хрест-на-хрест, інша повільно підійшла до невисокого паркану сусідів і перекинулась через нього. Блеки захихотіли.

— Що ви зробили?

— Конфундус, — усміхалась Хеллі, — Мій улюблений. Вони нічого не згадають, — байдуже махнула рукою.

— Ненормальні, — похитала головою, — Ви обоє. Швидко всередину!

— Так, мем! — Сіріус пробіг повз мене на ґанок.

А подруга міцно обійняла мене у якості привітання.

— А де мотоцикл? — озирнулась довкола, бо зрозуміла, що не помітила здоровезну чорну махіну.

Сіріус з легкістю вийняв з кишені паличку, махнув нею і прямо перед нашою хвірткою блимнула фара. Але самого байку видно так і не було.

— Новий антимаґлівський модуль, — пояснив він, коли ми заходили в приміщення.

— Гультяй! — вибіг Джеймс на голоси і з силою хлопнув руку другові, — Привіт, Хеллі!

Вона відповіла, знімаючи з плечей свій кейп.

— Ти сьогодні в костюмі гарбуза? — сміючись оцінила її новий светр з принтом.

— Скажи класний! — дівчина була в захваті від обновки, — У нього ще на капюшоні є зелений хвостик, — вона натягнула його на голову щоб продемонструвати.

— А ти у нас..? — звернулась, роздивляючись Блека.

— Маґл-байкер, — він показав пальцями рокерську козу на фоні своєї чорної шкіряної куртки і футболки з емблемою гурту KISS.

— Як я одразу не здогадалась! — кепкувала з хлопця.

— Байк – частина мого образу.