Фух… Ось і дійшла до кінця історія, яку я писала майже 5 місяців. 5 чудових місяців мого життя, коли я бажала писати й радувати вас новими розділами. Перш ніж я почну дякувати, хотіла розповісти невеличку історію.
03.03.2023 я вирішила написати мафіозну історію, не маючи й гадки у що це переросте. Тільки я відкриваю свій ноутбук, щоб почати шукати інформацію, мені на телефон приходить повідомлення від мого хлопця з фразою, що нам треба закінчити ці відносини. Доволі неприємно. Ці відносини не дотягли й до місяців (зараз навіть не розумію чому їх хотіла почати) Я була дуже зла й ображена, але це допомогло мені у створенні Діни. Я шукала ім’я яке було б дуже схоже до мого – Надія. І один сайт видав ім’я, яке є дуже великим скороченням від мого, що потім виявилося неправдою. Клянусь я майже всю ніч продумувала всі деталі й шукала всю інформацію про клани. За що я справді вдячна, якби не цей поштовх у мене б не було такої чудової аудиторії.
05.03.2023 у моєї подруги день народження і ми прогулювалися нашими рідними вулицями міста. Саме тоді зайшла мова про "Ніч у замку", що колись проводилися у нашому замку Любарта. Тоді добре все обговоривши з’явилися сцена знайомства Ді та Вінса у дорослому віці.
А далі пішло поїхало: перші перегляди у тік-ток, перші читачі, оцінювання, коментарі ну і звісно критика (на початку я дуже болюче на неї реагувала). Крім цього всього я отримала пропозицію про онлайн інтерв’ю, що викликало у мене багато емоцій. Через декілька місяців запрошення до спілки українських письменників. Саме там я познайомилася з чудовими людьми, які були не проти слухати про мої книги майже 24/7. Особливе дякую хочеться сказати Ірен та Алі, вони мої мотиваторки та ті хто вислуховують всі божевільні й не дуже ідеї. Дякую дівчата, я вас обожнюю.
Звісно в мене не було б ідеї написати книгу про мафію, якби я не натрапила на Лізу. Вона чудовий автор та гарна підтримка. Ліз, знай, я чесно обожнюю твої книги й прагну того ж рівня і можна сказати, що цю книгу я присвятила тобі. Дякую тобі велике за все.
Крім цього я подякую своїм подругам, які хоч і не дуже читали цю історію, але я вірю що справді пишаються мною і мотивуватимуть мене і надалі.
Окрема подяка моєму дідусю, який вислуховую напевно найбільше за всіх. Колись я і не вірила, що ми станемо настільки близькі, але одна розмова змінила все. Він як досвідчений читач, кіноман та лікар всіляко допомагає мені щось придумувати. Я його дуже люблю і можливо якби не його підтримка я б це закинула.
Хочу висловити свою подяку, моїй редакторці, яка з'явилася майже нещодавно. Яна, якби не Ви, я б здуріла з тим редагуванням, чесно. Попереду у нас ще багато розділів, але у мене є Ви й це не здається таким важким завданням.
Я ще подякую своїм читачам, так-так, вам. Ви у мене просто неймовірні, чесно інколи спілкуючись з вами я просто не вірю, що зібрала таких людей. Саша, Даша, я не забуду наші останні вечори обговорення і ваші чудові здогадки. Ксеня, я вдячна тобі за той поштовх з маленькою критикою на початку, як-не-як ти старалася покращити мої вміння писати)
Я безмежно вдячна вам всім. Ви – моя любов і натхнення.
З любов’ю ваша Надія….