Розділ 51

1K 91 27
                                    

Вінсент 31 рік

Три тижні потому:

Дійсно, моє жабеня і брати за ці місяці наробили багато чого. Як Рімо це тільки дозволив?

− Дон Корлеоне, як і просили він у підвалі – повідомляє один із солдатів, увійшовши в кімнату.

− А?

− Так, сеньйора Діна, теж там. – відповідає він.

− Чудово.

Я підіймаюся й іду за ним у підвал, в якому сидів він…

Коли я тільки побачив це знівечене тіло, я зрозумів, що моя кохана ним вже добряче побавилася.

− Вінс – брюнетка підбігає до мене і цілує у щоку.

− У тебе дуже хороший настрій, жабеня? – запитую, все ще тримаючи її в напівобіймах.

− Був би ще прекраснішим, який…  − але її перебиває кашель нашого заручника – Я ж сказала тобі заткнутися. – вона різко підходить до нього та прописує дужий удар по носі, через що в нього почалась носова кровотеча.

− Ну навіщо ж ти так, люба моя. – я підходжу ближче до них – Навіщо бруднити руки об це створіння?

− Что вам нужно? – починає говорити той, але брюнетка знову вдаряє його.

− Заткнись, русні слова не давали. Як і права. – дівчина відходить і поправляє свій чорний піджак.

− Отже, паскудо, якого прутня ти забув на моїй території? – спокійно запитую я, присідаючи на крісло попереду.

− Я вас не понимать можна по-руски? – все ще опирається той.

− Російською тобі забалакати? – і вона ще раз прописую йому удар, тільки тепер в нього -2 зуби, а ні, -3. – Скотина, говори! – наказує Діна.

− Что вам нужно? – перелякано перепитує той.

Брюнетка знову хоче його вдарити, але я її зупиняю.

− З такими темпами він раніше стече кров’ю ніж потрібно. – знову кидаю погляд на брюнетку.

Вона ображено відвертається, схрестивши руки на грудях і тоді я пальцем наказую стати ближче до мене. Діна виконує і нахиляється, щоб я зміг їй прошепотіти…

− Звісно ти зможеш його потім вбити, а зараз дай мені дізнатися важливу інформацію.

− Ти точно його не вб’єш під час тортур?

− Постараюся.

− Grazie, дон Корлеоне.

Леді холодних куль (Стара Версія) Where stories live. Discover now