Розділ 54

1.1K 89 61
                                    

Вінсент 31 рік

Я знову перекидаю все в кімнаті, щоб знайти зачіпку.

− Хто забрав від її дверей охоронців? - ричу до всіх, одною рукою скидаючи зі столу сережки, в яких був чіп.

− Вона сама відмовилась - пояснив Массімо.

− Трясця!

Діна, де ти?

− Збирай людей, усіх. Спершу заїдемо до Леонори, не хоче відписувати, зустрінемося особисто.

***

− Корлеоне, чорт забирай, що ти хочеш? - злісно запитує шатенка, глипаючи на мене блакитними очима.

− Допоможи знайти її - уже вкотре пояснюю я.

− І як я маю допомогти? - знову питання зривається з її вуст.

− У тебе ще є вибухівка?

− Якщо ти зараз нацькуєш на мене якийсь клан, то тобі срака, ти це розумієш? - вона починає намотувати кола по кімнаті у роздумах.

− Розумію, але вона мені потрібна. Жива і поряд. Будь ласка, допоможи. - мій голос привертає її увагу.

− Невже вона тобі така цінна? Вінсент, тобі це точно потрібно?

− Дідько так! Я кохаю її, як тільки почув про неї, я не міг заснути через сни з нею, я радів кожній її реакції на мене, я готовий померти, аби лише вона жила. - Нора слухала мене, не перебиваючи.

− Добре, я допоможу, але це буде в останнє. - дівчина не дивилась на мене, лише мовчки вдивлялася в підлогу.

− Хай буде так. Вона може бути в Адріано, але він об'єднався з "Братвою" і деякими сім'ями "Ндрангети". - констатую я.

− Як нам її шукати? - її "нам" прозвучало надто відверто.

− Візьми найкращих своїх людей, думаю з ними я швидше знайду її.

− Я теж долучуся до пошуків. - вона підіймається і шепоче Оттавіо щось, а потім той іде.

− Ходімо, Вінс. Я щиро вірю у те, що вона знайдеться. - шатенка мне руки у хвилюванні.

− Дякую. - щиро промовляю я.

− Поки немає за що.

Діна 22 роки

Я нарешті прийшла до тями. Навколо все було темне, але напевно це через, що очі тільки звикають до освітлення. Мої кінцівки зв'язані, а я сиджу посередині сирого підвалу на підлозі.

Леді холодних куль (Стара Версія) Where stories live. Discover now