Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 7

Вінсент 30 років

В мою кімнату ввалюються троє моїх братів, а також мій помічник Сантіно.

-Вінсент, у нас... - але вони замовкають побачивши нас з Ді
-Хлопчики розійдіться - ну звісно куди ж без Джулії -Що в нас тут? Йой - її зелені очі розширилися
-Джул, відвернись, твої цнотливі очі не повинні цього бачити - підколов її Массімо поправивши своє чорне волосся
-Заткнись - відповідає йому Рімо - самий старший з нас

Поки вони сперечаються, а повертаю погляд до Ді і помічаю, що вона не змінилась, навіть рум'янець від цієї ситуації не з'явився

-Вінс, може ми все ж таки поговорим - звертається до мене Рімо
-Або почекаємо коли ви закінчите - «доповнює» його Сантіно і вони обоє з Массімо заливаються сміхом, поки Лео стримує посмішку від цього коментаря

Я обережно піднімаюсь з ліжка і подаю руку брюнетці, за яку вона одразу хапається і піднімається на ноги слідом. Всі присутні чоловіки в кімнаті починають її розглядати наче якусь ляльку і це починає бісити

-Корлеоне, ти з дуба впав? Чи тебе давно не били? - на підвищеному тоні промовляє Рімо - Якого в нашому будинку робить срана Кастільйоне?!
-Попрошу, зараз ти залишишся без свого паршивого язика яким це вимовив - з пихатістю відповідає Діна і це заставляє мене посміхнутись
-Ну не так я уявляв ваше знайомство, але ладно вже. Отож, рідня, знайомтесь Діна Кастільйоне - нова заступниця Стідди та донька того самого покидька
-Що вона тут робить? - все ще злісно запитує Рімо
-Якщо скажу що помилилась дорогою ви ж не повірите, правда? - запитую я окинувши всіх оком
-Та Боже, я тут ненадовго, всього лише допоможу вашою тупому братику в одній справі і ви мене більше не побачите, клянусь -озвучує Діна і в кімнаті настає тиша
- Що ж постарайтеся закінчити з тим що ви там маєте як найшвидше, бо якщо потрапить на очі батьку, то... - але дівчина його перебиває
-То нам хана, я знаю чую уже вдесяте
-Добре, а зараз Вінс, одягайся ти нам потрібен, через 20 хвилин внизу, а свою подружку зачини по надійніше, бо хто-зна, кому ще буде потрібно потрапити у твою кімнату - вони всі покидають кімнату зачинивши за собою двері
-Пихатий індюк - промовяє Ді заскочивши на ліжку, коли я направляюсь у ванну кімнату - Ти куди?
-В душ, ти що не чула його?
-Ти- Косильєрі і слухаєш його накази? Ти дуже впав в моїх очах
-Ми - сім'я, і це був не наказ - на останок кажу я і закриваю двері

***

Швидко прийнявши душ, я огорнув пояс рушником і зафіксував його. Вийшовши з кімнати я стикаюся лице в лице з Діною. Звісно вона мусила стати на носочки, щоб дістатися мого обличчя

-Що ти хочеш? - я хочу її обійти, але її руки міцно вчепилися в мої передпліччя, щоб втримати рівновагу.
-Що мені робити поки тебе не буде?
-Не знаю, знайди собі заняття - відмахуюся від неї і знову хочу обійти
-Можна мені з тобою?
-Ні - кажу я і тепер остаточно відходжу, але брюнетка не очікуючи цього летить вперед, а її руки спадають з моїх передплічь ковзаючи по всьому тілу, та в останній момент міцно хапаючись за рушник на моєму поясі і це було останнє що ще тримало його на моєму тілі- її холодні пальці

І тоді, я побачив той рум'янець, якого не вистачало раніше. Ми обоє стояли наче німі, боючись кудись поворухнутись, але все ж таки видихнувши вона каже:

-Якщо ти думаєш, що я не відчуваю, як ти напружився, то ти помиляєшся - вона піднімає свої очі на мене, а потім поступово опускає по татуюванні змії вниз доходячи до білої тканини на поясі
-Мрійнице, мої очі зверху, тому прошу дивитися виключно в них. А тепер ти відійдеш і даш мені одягнутись, зрозуміла?
-Я не слухаю накази, як дехто
-Або ж зараз я кидаю тебе на ліжко і бог знає, що з тобою буде - вона прикушує губу, але все ж таки відходить - Grazie¹

Нічого не відповівши вона голосно хлопає дверима ванни і я її більше не бачу...

_________________________________________

Grazie¹ - дякую