Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 25

Вінсент 30 років

Від коли ми повернулися додому, я місця собі не знаходив. Діна весь час була зі мною, ніби думала, що я щось із кимось вчиню.

-Мені не потрібна нянька – злісно буркнув 

-Та я і не хотіла нею бути, але ховати з тобою один труп десь в лісі, не хотілось би

Брюнетка вперлася в стіл, переводячи свої карі очі на моє лице.

-А чого один? – підіймаю одну брову, запитую я –Можливо, їх буде декілька

-Ха-ха дуже смішно. Вінс, реально задля безпеки усіх, я краще залишусь.

Вона замовкає, тоді я підходжу ближче, настільки близько, що втискаю її у стіл з темного дерева.

-Вінс, Вінс, Вінс – повторює дівчина моє ім'я пошепки

-Що, la mia padrona? – з зухвалою посмішкою на вустах промовляю

-Перестань мене так називати - все ще шепотом каже та

-А як краще? Жабеня?

Мої пальці обводять повітря навколо неї, дуже близько до деяких оголених частин її тіла.

-Чи може сонечко? Або золотко?

Я відчуваю її пульс, коли мої пальці повільно лягають на зону трохи вище її грудей, що здіймалися майже щосекунди.

-Ніяк – переривчасто промовляє Діна – Вінс, будь ласка

Мені подобалось як вона благала. Це було і мило, і дивно, і зізнаюсь доволі збуджуюче.

- Ще секунду назад ти хотів рознести всіх і все – нагадує брюнетка, коли моє дихання обпікає її шию

-А що, як це ти на мене так дієш? Наче таблетка заспокійливого – все ще не віддаляючись кажу

-Скоріше отрути

-Може і отрути

-Я дуже...

Але я нахиляюся до її лиця і вже через кілька секунд відчуваю смак її губ на своїх. Терпкий та з нотками вишні. Її рухи невпевнені, сковані та сором'язливі. Хоч це і не перший наш поцілунок, вона ще досі мене боїться. А можливо її блок щодо дотиків, ще не зламався.

Але пізніше, вона трохи розтуляє вуста, дозволяючи проникнути язиком та надати ще більше задоволення. Нам обом подобалась компанія одне одного, але ми ще не готові цього визнати. Ніхто з нас не готовий зізнатись.