Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 4

Діна 21 рік

Вінсент вів мене все далі й далі будинком, поки я старалася запам'ятати кожну деталь. Чорні килими прикрашали білосніжну мармурову плитку на підлозі. Всюди стояли пусті вази, схоже, що власник, або не дуже любить квіти, або  прислуга просто  забула поставити нові. Подекуди на стінах висили картини різного характеру, там я помітила навіть декілька на основі релігійних творів.

Пройшовши далі, я побачила сімейний портрет, але не змогла його розгледіти, бо Вінс швидко минув його.

— Нам ще довго іти? — запитала я, продовжуючи роздивлятися все навколо.

— Ми зовсім близько  — відказує брюнет, йдучи все далі. 

Ми прийшли до якихось чорних дверей, які зливалися зі стіною. По обох боках висять картини з вином і виноградом, а під ними невеличка колона з вазою чорний тюльпанів. 

Дивні квіточки. Цікаво де їх знайшли? 

— Прошу. — відчинивши двері, брюнет пропустив мене в середину.

Одразу, що впало мені в око це величезне ліжко яке займало пів кімнати. Далі я помітила стіл закиданий паперами та пару свічок на тумбах і на тому ж столі. Потім я глянула на темно-сині штори які закривали вікно від світла. Колір килима і ковдр був такий же.

— Що це за місце? —  майже пошепки запитала я.

— Це моя кімната. — чоловік провів руками в різні сторони — А тепер основі правила будинку.  — зауважив Корлеоне.

— Які ще правила?  — перепитую я, повертаючи погляд на високого чоловіка. 

— Золотце, ти — заступник в Стідди і якщо тебе тут хтось побачить тобі кришка. Тому, будь ласка, послухай. — він зробив глибокий вдих і продовжив — з кімнати поки мене немає не виходити, ні в якому разі, якщо таке станеться я почну замикати тебе.

— Невільне утримування — пробурмотіла я собі під ніс.

— Ліжко прийдеться ділити удвох, на підлозі вибач спати я не збираюсь і тебе не пущу, а дивана чи крісла як ти бачиш немає.  — оголошує радше факт ніж правило.