Діна
Ми обоє схилилася над ліжечком нашої донечки. Елія міцно спала, навіть не здогадуючись, що люблячи батьки поруч та споглядають її прекрасне обличчя. В майбутньому вона стане дуже сильною дівчиною. Я в це вірю і не дам знищити її, як колись це зробив мій батько і дядечко. Я вб'ю кожного хто посміє зашкодити їй, навіть якщо це накличе війну.
− Думаю не слід їй заважати - шепоче мій чоловік і я прислухаюся та ми покидаємо дитячу.
У вітальні на нас вже чекають усі.
− Ну що, молоді батьки, ніяк натішитись не можете? - запитує Массімо, простягаючи мені коктейль.
− Будуть у тебе свої діти, ти нас зрозумієш. - говорю йому я.
− Дякую, я поки тільки племінницю поняньчу.
− Ви у неї улюбленці - констатує Вінсент сідаючи на диван до Джул і тягнучи мене слідом.
− У нас і справді велика родина і кожен знайшов у ній місце. - кажу я і всі погоджуються.
Вінсент
− У нас і справді велика родина і кожен знайшов у ній місце. - кажу моє жабеня і всі погоджуються.
Як же я хочу тобі розповісти, але не буду. Моя кохана не повинна перейматися новими проблемами та моїми спробами створити нове розслідування. Я сам з цим впораюся, нехай вірить у краще і воно обов'язково збудиться.
− Я напевно казатиму це в тисячний раз, але я безмежно тебе кохаю - шепочу їй на вухо.
− І я тебе кохаю - відповідає вона і цілує мене. Короткий, але ніжний поцілунок.
А потім чуються крики Елії й моя Діна хутко підіймається до неї та згодом повертається тримаючи малечу на руках.
− Не хоче залишатися без нагляду - промовляє та, дивлячись повними очима любові на нашу донечку.
− Такі вони Корлеоне - відповідаю і я підходжу, щоб їх обійняти.
Тепер все і справді чудово не рахуючи кількох нюансів. Обоє ми щасливі.
Кінець.