Діна 22 роки
Сьогодні день коли я стану дружиною. Дружиною того кого вважала ворогом усе своє життя. Хто ж знав, що "Стідда" та "Коза Ностра" зможуть колись об'єднатися, хоча я уже точно не стідарі. Я - Діна Кастільйоне, поки що наречена дона "Коза Ностра", а ще...
Нехай це поки буде таємницею.
Джул, Торі й кілька фотографів саме зараз перебували у моїй спальна. Так-так саме в тій спальні у якій я жила певний період під час нашої суперечки з Вінсентом.
Як він там зараз? Теж хвилюється, як і я?
− Ді, ти - найкраща наречена у світі - підбадьорює мене блондинка, збираючи моє волосся, щоб заколоту фату.
− І дружина також - доповнює її Джулія, поправляючи мою сукню.
− Ви - найкращі дружки у світі, дівчата - посміхаюся їм у дзеркало.
Ми ще пару хвилин оглядаємо мій образ, як найдетальніше, а потім нарешті залишаємося самі.
Звісно, я не та наречена, яку зазвичай збирає матір, бажає теплих слів чи щось таке, але у мене є краще - друзі. Мені не вистачає Мії, з якою я провела все дитинство, але Вінсент щось казав про те, що вона буде, як і Адріано, але навіщо?
− Все буде добре - промовляє руденька у мене над вухом.
− Так, це ж зрештою наш день. Його ніщо не зіпсує - відповідаю я, але ніби сама собі.
− Я впевнена, ваше життя з Вінсом в майбутньому буде просто неймовірне. - каже Вітторія, поїдаючи полуницю зі столика.
Це вірно. Я безмежно щаслива з ним. Я знайшла своє щастя і це заставляє моє серце битися швидше.
− Це буде просто бомбезний день - з ентузіазмом промовляє сестричка мого, поки що нареченого.
− Ви праві. Цей день стане незабутнім.
Я беру з туалетного столика коробочку в якій мініподарунок для Вінсента.
− Я готова. - на видиху кажу я.
− Тож уперед, гості довго не чекатимуть - промовляє Джул.
− Точніше їм знадобиться чекати стільки, скільки потрібно - виправляє її Торі.
***
Біла доріжка присипана пелюстками, купа людей навколо, гучна музика і він, який стоїть біля вівтаря. Кожен мій крок віддається відлунням у серці. Я іду під руку з Рімо і не можу повірити, що це відбувається насправді.
Ще 6 місяців тому я повністю довіряла своєму дядечку, вбила батька і вірила, що своєю владою зможу змінити клан, але все сталося не так. Зараз я майже дружина дона, клану якого ненавиджу.
Коли я уже стаю напроти мого чоловіка в грудях лунає приємний біль.
Священник починає свою промову, а все ніяк не відводжу очей від Вінса з-за напівпрозорої тканини.
− Наречений прошу Вас сказати присягу - звертається чолов'яга і Вінсент обережно бере мої долоні у свої.
− Мила моя Ді - починає він і все всередині мене кипить і бурлить. - Я був закоханий у тебе багато років, хоча і не визнавав це. Мучив себе думками про тебе, інколи сни з тобою самі мене знаходили. Я всіляко захищався від цієї думки, але потім зрозумів що це марно. Я вважаю ідею з твоїм викраденням задля розслідування - найкращою. Вона не тільки зблизила нас, а і показала що таке шалене кохання. Саме так кохання. Ні любов, ні жага, а кохання. Саме те слово, яке описує нас. - його очі стараються вивчити мої, які були мокрі від сліз. - Я присягаюся кохати тебе вічно. Оберігати хай би що нам заважало. Дослухатися до кожної твоєї ідеї. Стати для тебе найкращим чоловіком та підтримкою. Я присягаюся бути поруч вічно. - кожне його слово заставляє мене ще більше плакати.
− Наречена, Ваша черга - говорить священник, але я на нього навіть не дивлюсь.
− Вінсент, бувши ще тією Діною я не вірила, що колись стояти тут і буду клястися у кохані моєму ворогу. - починаю я і позаду роздається декілька смішків - Але доля вирішила по-іншому. Я довго роздумувала над своїми почуттями до тебе, не довіряла своєму серцю. Палко вірила що наша співпраця закінчиться, але... Ти показав мені інше. Те що моя сім'я не без гріха, кожен може бути грішним, але відкритий серцем і найголовніше - що я можу бути коханою і кохати когось. Я зрозуміла це лише тоді коли мало не втратила тебе. За ці 6 місяців ти став для мене всім і я не прошу більшого. Я присягаюся вічно кохати й бути поруч. Я присягаюся бути ідеальною дружиною і завжди допомагатиму тобі, бути опорою, тому що слово кохаю - головне для нас. - я бачу його посмішку і це викликає у мене ту ж реакцію.
Священник продовжив свою промову, поки ми споглядали одне одного зі справжніми почуттями в очах. А потім лунає та сама фраза:
− Чи готові Ви, Вінсенте Корлеоне, взяти за дружини Діну Кастільйоне? - запитує чоловік Вінса.
− Так - вигукнув Вінсент майже одразу.
− Чи готові Ви, Діна Кастільйоне, взяти у чоловіки Вінсента Корлеоне? - звертається до мене священник, на що я пару секунд мовчу.
− Так, готова. - промовляю я.
− Оголошую Вас чоловіком та дружиною. Чоловік може поцілувати свою дружину. - з посмішкою на обличчі промовляє чоловік.
Доберман нарешті знімаю з мене фату і я можу вільно побачити його лице, таке ж сповнена радості як і моє. А потім його уже знайомі мені вуста впивають у мої ніжним поцілунком, який викликає у всіх оплески й крики радості.
Коли ж поцілунок обірвався і звертаюся до нього.
− Це ще не все. - мої тремтячи руки беруть коробку з рук Джул і я бачу спантеличення на його лиці. - Це невеличкий подарунок - протягую йому коробку в якій...
− Невже? - стиха запитує він - Ти вагітна? - скоріше стверджує мій чоловік - Діна - він обіймає мене і просто закручує навколо себе - Діна! - я бачу сльози на його очах - Я стану батьком! - кричить чоловік, що викликає у гостей ще більше радості.
Я і сама починаю плакати, через що Вінсент знову мене обіймає.
− Я кохаю тебе - шепоче брюнет мені на вухо - Жабеня, я такий щасливий зараз.
− Я теж. Нарешті все буде справді чарівно.
− Я зроблю все щоб наше життя з дитиною стало чарівним, повір.
− Я вірю - шепочу і мій доберман знову мене цілує.