Діна 22 роки
Уже декілька тижнів я готуюсь до весілля. Звісно Вінсент теж допомагає, але у "Коза Ностра" зараз нелегкі часи. Всі оговтуються після змін деяких правил, а саме можливість членам клану одружуватися з жінками інших кланів без їхньої посвяти та скасовування деяких весільних традицій. Кожна людина "Коза Ностра" була перевірена на те, що не співпрацює ще з кимось. Знайшлися пару шпигунів, які одразу ж були вбити та викинуті у море за зраду.
− Ді, я хотіла запитати - підбігає до мене Джулія, коли я гортала каталоги з весільними сукнями.
− Що таке, Джул? - відволікшись запитую я.
− Вінсент просив нагадати, щоб ти відправила квіти на могили рідних. Традиція, сама розумієш. - вона криво посміхається, на що я киваю.
− Звісно розумію, ще щось? - у відповідь негативний кивок. - Добре, якраз зараз цим і займуся. Наталі, − звертаюся я до помічниці - відправ білі лілії на могилу Лівію Корлеоне, рожеві півонії на могили Фабіо та Оріани Корлеоне і...− я замовкаю усе ще не вірячи, а потім додаю − червоні троянди на могилу Вірджинії Кастільйоне.
Помічниця киває й іде, а я ловлю на собі погляд яскраво-блакитних очей.
− Троянди на могилу моєї матері - пояснюю я сестрі Вінсента.
− Я не знала, що вона померла - тихо промовляє та.
− Я теж, донедавна. Не хочеш поїхати зі мною вибрати декор і букет для нареченої? - запитую руденьку я.
− А хіба не Вінсент мав поїхати з тобою?
− Видно у нього справи. - бо він ігнорує мене і мої повідомлення - Не знаєш куди він поїхав сьогодні?
− Ні, але одним повідомленням вирішив нагадати про себе. Це якраз те, що я тобі передала.
− Ясно, ходімо тоді.
Вінсент 31 рік
− Чорт, в якій ми дірі, що зв'язку немає? - запитую я у братів.
− А ти що хотів у цих чагарниках? Може тобі wi-fi провести? - саркастично промовляє Массімо.
− Діна мене вб'є. - коротко кажу я.
− Принаймні у тебе ще є шанс жити, а не так, як у цих бідолах - киває підборіддям на декілька трупів Рімо.
− Це точно наші люди? Бо впізнати їх важко. - ще раз оглядаю понівечені тіла.
− Точно наші, а от хто з них так познущався це питання. - сказав Массімо. - Можливо це Адріано?
− Після сотні вбитих його людей на кордоні, навряд чи він би це зробив. Сил йому би не вистачило. - роз'яснив я.
− Може Нора? - запропонував Рімо.
− З нею контракт про мир на рік, завдяки моїй нареченій. Це може бути "Братва" або "Ндрангета". - зауважую я.
− І що нам робити? - запитують обоє.
− Чекати весілля, думаю ті хто це чинять чекають його найбільше. Потрібно посилити охорону будинку і приставте ще декількох перевірених людей до Діни, навіть якщо вона заперечуватиме.
Діна 22 роки
Тиждень потому...
Вінсент настояв на прискореному весілля, отже підготовка повинна займати ще менше часу. Саме зараз я стою у кутюр'є і приміряю декілька суконь, які будуть перешиті під мої параметри майже у тут же секунду.
− Як вам? - крутячись біля дзеркала у ніжній білій сукенці запитую я у Вітторії та Джулії. - Як на мене, занадто пишно.
− Ти дружина дона, все повинно бути пишним - зауважує блондинка.
− Так, але хіба це не моє весілля? Мені плювати на старі традиції. І все ж це плаття не моє. - я знову іду у приміряльний.
Повертаюся я у довгій білій сукні верх якої зроблений корсетом та прикрашений багатьма дорогоцінними камінцями та рукавами з білого мережива. Спідниця сукні посріблена на поясі й простягається шлейфом ще кілька метрів.
− Ді, ти бездоганна - чується за спиною радісно вражені голоси подруг.
− Ця сукня і справді чудово. І вона буде ще чудовіша на моєму весіллі беру її. - посмішка консультантки з'являється сама собою.
Вінсент 31 рік
Ми уже декілька хвилин стоїмо у ювелірному і приміряємо кільця для церемонії.
− Не розумію, чому вони повинні бути такими звичайними? Люба, ми можемо дозволити собі викупити увесь цей магазин, чому ж кільця повинні бути без діамантів і різних узорів? Для Корлеоне кільце повинне показувати дорогоцінність стосунків. - цікавився я.
− Якщо кільце буде сильно намудрене, то подружнє життя не складеться. Для щастя потрібні звичайні золоті кілечка. Ось ці швидше за все - показує на одні із вітрини.
− Не знав що моя майбутня дружина така забобонна. - легенько обіймаю її.
− А я знала, що мій майбутній чоловік занадто обачливий, але все одно сказала так. Повір, я теж хочу, щоб все було ідеально. - її короткий поцілунок обпікає щоку, але вона швидко повертає увагу до ювеліра.
***
− Смак торта дуже важливий. Що краще вишневий крем на першому ярусі чи на третьому? - запитує моя наречена.
− А є різниця? Зроби як тобі здається краще.
− Звісно різниця є. Массімо, − звертається до чоловіка, який тільки зайшов, дівчина. - краще вишневий крем на першому чи на третьому ярусі?
− Третьому. Багато людей з нашої родини обожнюють вишні, а третій ярус найбільший та і смак з самого початку відкриється. - відповідає їй брат і іде собі далі.
− Бачиш? Значить на другому буде шоколад і полуниця, а на першому лохина.
− Було б все так легко, люба ще два яруси.
− Дідько. Вибирай ті два яруси уже сам. - кинувши в мене подушкою вона побігла по ще якихось справах.
Діна 22 роки
− Думаю слід додати більше гіпсофіли. Ти як гадаєш? - запитую я Джул.
− Думаю краще трохи більше троянд.
Флорист приклала троянди до майже готового букету.
− Так, все ж таки троянди краще. Давайте їх. - погоджуюся я й оглядаю уже готовий букет нареченої, тобто мій букет.
***
Ми сиділи з моїм нареченим уже декілька годин, підписуючи запрошення для гостей, а їх чималенько. Майже 350 гостей.
− У мене скоро відпаде рука - нию і завалююся на ліжко.
− Ну порівняно з тим, що ми вже підписали, залишилося небагато. - підбадьорює мене чоловік.
− Навіщо нам стільки людей на весіллі? - продовжую нити.
− Якщо ми не запросимо цих людей, почнеться війна. - пояснює брюнет.
− Через дурнувате запрошення?
− Ну для тебе може це і дрібниця, а для сімей, які не побували на весіллі дона "Коза Ностра" це не дурниці.
Я видаю стогін і просто закриваю лице долонями.
Через пару секунд відчуваю теплий подих на ключиці, а потім теплі поцілунки обпікають шию, доходячи до долонь.
Я дозволю йому продовжити й забираю руки, через що його гарячі вуста торкаються моїх. Поволі накачані та засмаглі руки пробирають крізь мою білу сорочку, зачіпаючи бюстгальтер.
Ні він, ні я не бажаємо зупинятися. Саме зараз ми можемо побути удвох. Лише доберман і жабеня.
Вінсент нависає наді мною і я прикушую губу в очікувані, на що він знову цілує мене, поволі звільняючи від світлих шортів. Мої ж пальці починають розстібувати ґудзики на його сорочку і врешті-решт я скидаю її на землю.
Теплі долоні ковзають поміж моїх ніг, розпалюючи вогонь всередині. Розпашілі губи уже вкотре досліджують тіло, поки я задоволено тихо стогну на вухо чоловікові. Він повільно цілує кожен сантиметр, доходячи до живота й нижче. Я розставляю ноги ширше, даючи Корлеоне більше простору й уже через декілька доленосних секунд його бісово-прекрасний язик торкається кожної моїх складочок й пестить клітор.
− Чорт, Корлеоне - стогну я, стискаючи ковдру під собою.
На що я чую його самовдоволений стогін у відповідь.
Я легенько рухаю стегнами, щоб ще більше відчути його. І коли Вінс це розуміє, то нависає наді мною знову, дивлячись своїми чисто синіми очима в мої карі.
Поки моє дихання збите, руки починають досліджувати рельєфне тіло і татуювання змії, що привертає увагу брюнета.
− Я хочу тебе - шепочу я, доходячи до поясу його штанів.
− Я тебе більше - сперечається він і знову впивається в губи, граючися з моїм язиком і викликаючи палкі відчуття внизу живота.
Його рука тягнеться до тумбочки за контрацепцією, але я його зупиняю.
− Вінсент, а хто казав, що хоче сім'ю?
− Я думав, ти говоритимеш про це уже після весілля. - пояснює чоловік.
− А я нестандартна наречена і дружина, ти мав звикнути - пирхаю у відповідь.
− За це я тебе і кохаю, жабеня - Вінс цілує, мене у скроню, а потім я відчуваю його бажання через тканину штанів.
Вперше за наші стосунки все було ніжно, спокійно. І я справді відчувала себе коханою та бажаною, попри колишні палкі ночі.
Я щаслива і з упевненістю можу сказати, що він також. Хоча у нас і були непорозуміння, зовсім скоро ми станемо чоловіком та дружиною і все буде ще яскравіше і колоритніше.