Діна 21 рік
Звісно на виході на мене вже чекав Массімо.
-Ну що? Розказуй - запитує брюнет оглядаючи мене
-Та нічого
-Та бачу. Що навіть не цілувалися?
- Массімо! -хотіла сказати я, але мене випередив Рімо, який підбіг до нас -Вінсент збирає усіх у себе, щось
сталося
Ми з Массімо переглядаємося, але потім він все ж таки іде в кімнату Дона.
Що ж такого сталося?
Через декілька хвилин в кімнату зайшло ще декілька людей і так повторювалося ще раз і ще.
Не витримавши, я направляюся у його кімнату. Зачинивши двері, я бачу перед собою всіх відомих лідер "Коза Ностра", а самий головний стоїть по центрі з купою обладання, картами місцевості та у дуже стурбованому вигляді.
-Діна, що ти тут робиш?
-Вінсент, що відбувається? - я підходжу ближче, але чоловік наче уникав мене
-Отже ми вирішили -промовляє його владний голос, наче мене тут і немає
Всі кивають у знак згоди, а потім під пильним поглядом Корлеоне ідуть з кімнати. І звісно ж залишилися Рімо, Массімо та Сантіно.
-Вінсент! - ще раз промовляю його ім'я - Я чекаю пояснень
-Я тобі хто? Син? Солдат? Підданий? Чи може твій чоловік? Тоді поясни чому ти звертаєшся до мене в такому тоні? Я Дон "Коза Ностра", а ти всього лише недолуга племінниця Віттора Кастільйоне
На секунду я втрачаю дар мовлення, а з ним напевно і розсудливість, тому вихоплюю ножа зі столу в який він був вставлений та замахуюсь на зухвалого брюнета, поки він стоїть спокійний і злий одночасно. Але мене зупиняє Сантіно перехопивши за зап'ястя.
-Бачиш? Кожен захищає моє життя, тому кидатися на мене з ножем у моєму ж домі не розсудливо - він підходить ближче та забирає ножа з моєї долоні - А тепер ти розвернешся і підеш до своєї кімнати, Кастільйоне
Сантіно відпускає мою руку, але я не спішу іти, я стаю майже впритул до чоловіка
-Он як, тоді нагадаю тобі, що ще декілька хвилин тому ти хотів трахнути мене на цьому ж столі. А ще мені цікаво, як ще ніхто не запитав про твій стояк, хоча очевидно, що вони помітили. Але що мені недолугій племінниці "Дона Стідди" очікувати? Я всього лише шльондра для такого як ви, самозакоханого, пихатого та егоїстичного Корлеоне, чи не так?
Массімо тихо засвистів після моєї фрази, а Сантіно мовчки оглядав нас обох.
-Отже я самозакоханий і егоїстичний? - перепитує Вінс
-Так, а ще пихатий - не відводжу свого погляду
-Що ж, маленька шльондрочка, як я вже казав, забирайся, негайно. -цідить він через зуби
Я вже не витримую і плюю йому в лице. Всі решта в кімнаті застигли в шоці. Сапфірові очі ненависно дивились на мене, поки брюнет витирав з лиця мою слину.
Переможна усмішка світилась в мене на лиці до того моменту, поки він не обхопив мою шию однією долонею та легенько не стис.
-Ти знаєш як я ставлюсь до Кастільйоне і на твоє щастя ти не гниєш у камері десь в підвалі, а тут біля мене і такий прояв неповаги...
Я не стала його дослуховувати і просто вдарила своїм коліном йому між ніг. Він скривився і різко відпустив мене з хватки.
-Не смій більше ображати мою родину чи мене, бо наступного разу ти будеш уже в землі, Доне Корлеоне - я на каблуках повертаюся до решти народу в кімнаті - А тепер, ви троє, взяли і сказали мені, що відбувається?
Вони мовчали і просто дивилися на свого боса за моєю спиною.
-Вінсент, я здається ясно виразилась. - я знову повертаюся до нього лицем і даю йому настільки сильного ляпаса, що він на його щоці проявляється слід моєї долоні, а потім знову повертаюся до чоловіків
Массімо просто стримував сміх і гордовиту посмішку, було очевидно, що він пишається мною. Коли ж решта продовжують мовчати, я чую позаду себе гучне зітхання, а потім і грубий бас
-Добре, якщо тільки заберешся від нас. Я знайшов можливого вбивцю, але не впевнений, що повернуся живий після цієї зустрічі. Кажуть, що якщо побачити його то одразу опинишся на тому світі
-Нічогенька така анкета, але коли він зустріне мене, не факт, що сам не опиниться на тому світі
-А хто сказав що ти їдеш? - запитує голос позаду - Я тут Дон, тому мені і вирішувати
-Люди, дайте хтось пістолет, хтось дуже бісить - іронічно кажу
-Можу позичити хіба, що для самогубства, щоб руки не бруднити - на смішливо відповідає той
-Я вистрілю хіба що в тебе, дорогенький - зухвальна посмішка повільно з'являється на моїх губах
-Ці шлюбні ігри довго будуть продовжуватись? - запитує пошепки Сантіно у Массімо
-Та хай не зупиняються. Рімо, будь другом, збігай по попкорн.- не відриваючи від нас погляду, відповідає той
-Я не хочу пропустити те на що поставив, хай краще Сантіно - вершись в стіл відповідає інший брат
-Та тут і барану зрозуміло, що у мене буде тисяча доларів
-Господи, з ким я співпрацюю? - закочуючи очі, промовляє блондин
-Ви закінчили? - одночасно кажемо ми з Вінсом, через що решта нервово кивають
-Чудово, тоді виведіть леді Кастільйоне з моєї кімнати - наказує брюнет за мою спиною
-Я не піду - різко відповідаю
-Ти порушуєш мої особисті кордони, Кастільйоне
-Рада чути, добермане - я хочу ще щось відповісти, але він закидає мене на плече - Ей пусти!
Я починаю бити його, через що отримую добрячий такий удар по сідницям
-Краще мовчи. - каже блакитноокий, несучи мене з кімнати
-Ну от. Тепер не ясно, хто ж все ж таки з нас виграє.- засмучено промовляє Массімо уже на виході
-А я думаю, тут і так все ясно - з самовдоволеною посмішкою каже Рімо