Діна 21 рік
Я сиджу у новій кімнаті. Вона доволі простора і світла. Кожна деталь в ній продумана та прекрасно ідеалізована в житті. Всього у кімнаті було два панорамних вікна і вихід на балкон. Кожне вікно звісно ж було прикрите напівпрозорими шторами, а біля них по два великих горщиків з вазонами.
Піднімаюся з ліжка і відчиняю двері шафи. Вона набита різним одягом, який вочевидь купив Вінсент, від вечірніх суконь до моїх улюблених чорних плащів. Вибравши те, що мені потрібно, я швидко одягаюсь і іду до сусідньої кімнати в якій мешкає Массімо. Можливо він зможе мені зарадити.
Легенько постукавши, я входжу в середину і помічаю Рімо і Массімо на дивані із стаканами віскі у руках.
-Ді, ти вирішила приєднатись? - запитує один із брюнетів
Секундна пауза, а потім кажу:
-Так. Я прийшла саме через це
Массімо підіймається та дістає ще один стакан та одразу наповнює його віскі, а потім протягує мені
-Спасибі - я сідаю на диван між братами Вінса
Вони чекають поки я зроблю ковток спиртного і я роблю це.
-А якщо чесно, чому ти тут? - перепитує Рімо
-Я ж вже сказала. Просто - роблю ще ковток
-Ді, ти нас не надуриш. Що у вас коїться? Вінс ходить, як привид і злиться, коли хтось говорить про тебе. Ти тепер в інший кімнаті. Скажи чесно ви посварені?
-Ні. Ми не... - я роблю паузу, а потім кажу: - Так, ми посварені
І випиваю все віскі в стакані за раз. Коли я витираю губи об рукав кофти, я розумію, що на мене направлені дві шоковані пари очей.
-А можна дізнатись причину? - обережно запитує Массімо
-Якщо чесно я і саме не зовсім зрозуміла. Та і сваркою це назвати важко. Він просто прийняв рішення, а я погодилась. Доречі хто тепер новий Дон?
Вони відвертають погляди і я розумію.
-Ясно. Ви б знала як вже втомилась від того розслідування. Коли вже нарешті вони припиняться?
-Це ніхто не знає, але якщо ви знайдете вбивцю, то з Вінсом більше не побачитесь - промовляє Рімо
-Він уже давав мені право повернутися додому. І я відмовилась.
Я тягнуся до винограду на столі, але Массімо забирає тарілку з моїх рук і бере одне гроно в руки.
-Отже ти захотіла залишитись, але чому? Він же відтепер твій ворог, чи не так? - він відриває кілька виноградин і годує мене ними
-Він і не був моїм ворогом - кажу, жуючи
-Можливо.
-Може хоча б ти нам поясниш, що сталося на вашому побаченні? Бо від Вінсента я думаю ми нічого не дізнаємося - говорить Рімо
-Та нічого такого, нас просто хотіли вбити і ми шукали вихід як дістатись додому - промовляю, коли Массімо знову годує мене ще кількома
виноградинками
-І що навіть не цілувались? - запитує мій "годувальник", щоб хоч трохи розбавити напругу в кімнаті
-Массімо, а тобі аби тільки влізти в чужі мутки - закочуючи очі промовляє другий брат
-Так цілувалися?
-Якщо скажу ні, то збрешу
-З язиком?
Я тільки відкриваю рота, щоб колюче відповісти, але відчиняються двері і в кімнату входить, той, кого я найбільше не чекала. Звісно ж Вінсент.
Ти що відчуваєш коли про тебе говорять?
-Рімо... - але він запинається побачивши мене
-Так, Вінс?
-Ти мені потрібен в кабінеті. Негайно
Він іде в останнє кинувши на мене погляд і голосно хлопнувши дверима.
-Ууу він не в настрої. Що ж іду отримувати прочуханів, тільки от за що?
Рімо піднімається і іде.
-Так цілувалися з язиком чи ні? - ще раз запитує Массімо
Через що я заливаюся сміхом.