Вінсент 30 років
Від коли ми повернулися додому, я місця собі не знаходив. Діна весь час була зі мною, ніби думала, що я щось із кимось вчиню.
-Мені не потрібна нянька – злісно буркнув
-Та я і не хотіла нею бути, але ховати з тобою один труп десь в лісі, не хотілось би
Брюнетка вперлася в стіл, переводячи свої карі очі на моє лице.
-А чого один? – підіймаю одну брову, запитую я –Можливо, їх буде декілька
-Ха-ха дуже смішно. Вінс, реально задля безпеки усіх, я краще залишусь.
Вона замовкає, тоді я підходжу ближче, настільки близько, що втискаю її у стіл з темного дерева.
-Вінс, Вінс, Вінс – повторює дівчина моє ім'я пошепки
-Що, la mia padrona? – з зухвалою посмішкою на вустах промовляю
-Перестань мене так називати - все ще шепотом каже та
-А як краще? Жабеня?
Мої пальці обводять повітря навколо неї, дуже близько до деяких оголених частин її тіла.
-Чи може сонечко? Або золотко?
Я відчуваю її пульс, коли мої пальці повільно лягають на зону трохи вище її грудей, що здіймалися майже щосекунди.
-Ніяк – переривчасто промовляє Діна – Вінс, будь ласка
Мені подобалось як вона благала. Це було і мило, і дивно, і зізнаюсь доволі збуджуюче.
- Ще секунду назад ти хотів рознести всіх і все – нагадує брюнетка, коли моє дихання обпікає її шию
-А що, як це ти на мене так дієш? Наче таблетка заспокійливого – все ще не віддаляючись кажу
-Скоріше отрути
-Може і отрути
-Я дуже...
Але я нахиляюся до її лиця і вже через кілька секунд відчуваю смак її губ на своїх. Терпкий та з нотками вишні. Її рухи невпевнені, сковані та сором'язливі. Хоч це і не перший наш поцілунок, вона ще досі мене боїться. А можливо її блок щодо дотиків, ще не зламався.
Але пізніше, вона трохи розтуляє вуста, дозволяючи проникнути язиком та надати ще більше задоволення. Нам обом подобалась компанія одне одного, але ми ще не готові цього визнати. Ніхто з нас не готовий зізнатись.
Я знав її всю. Її минуле, всі болючі моменти та з кожним днем разом дізнавався її характер ще більше. Вона ж знала про мене тільки хрінові речі, але це не завадило їй прийняти мою пропозицію щодо розслідування. І ось Діна Кастільйоне цілується з один із спадкоємців престолу "Коза Ностра", з сином свого ворога.
Її руки поволі лягають на мої плечі і вона притискається ближче. Трохи вологі і гарячі долоні стискають мою сорочку, мнучи її. Це впевнений крок з її боку і досить палкий для обох.
Коли ми розриваємо поцілунок, то я бачу як розширились зіниці у мого жабеня, сонечка, золотка та мрійниці.
-Ти мене заткнув – констатує та
-Можливо. Тепер ми квити – нагадую про її вчинок у підсобці клубу.
-Добре
Вона мило закочує очі, все ще будучи між столом та мною. Ми просто стоїмо та посміхаємось одне одному.
Неочікувано позаду нас хтось закашляв.
-Це мої брати? –запитую, уже здогадуючись хто це
Дівчина кивнула і я повернувся до них лицем, закриваючи її собою.
-Що ж вам не йметься? – натягую посмішку майже до вух – Ми колись зможем побути без вас?
-Ну знаєш, ми прямо кожен раз під вашими дверима стоїмо і чекаємо моменту, щоб увійти –іронічно промовляє Массімо
-Так це ж правда Массімо – підколює його Рімо – Ти так завжди робиш
-Палиш контору –бурчить той
Позаду себе чую сміх Діни і кидаю на неї короткий погляд.
-Так, що сталося на цей раз? – уже не витримуючи кажу
-Джул і Сантіно просили передати
Вони протягують мені конверт і ідуть, зачинивши за собою двері.
-Що там – запитує брюнетка, виглядаючи через моє плече на те, що я тримав у руках.
-Не знаю. Очевидно, що конверт.
-Розкривай його – наказує та і я корюся
Розгорнувши його, я одразу помічаю почерк Джулії.
Це точно її ідея
В лісті писало таке:
"Ми знаємо, що між вами щось відбувається, тому ми порадились і дещо придумали. Сантіно, як і я дещо підготували на сьогоднішній вечір. Нехай Діна прийде до мене, де на неї буде чекати ще Вітторія. А ти, мій любий братику, підеш до спальні Рімо, де на тебе чекатимуть усі і навіть Оттавіо. У вас 5 хвилин, щоб попрощатись на декілька годин."
-Що за дитячі ігри? – з посмішкою на вустах промовляє дівчина
-Такі вони, моя рідня – кажу, прикро посміхнувшись
-Ну що ж, тоді до вечора
-До вечора
Вона відходить від мене і рівною та гордовитою ходою направляється до виходу
Цікавий намічається вечір. Що ж бути по вашому.
***
Я уже декілька годин в кімнаті Рімо і дійсно тут були всі. Массімо попивав віскі, сидячи в кріслі навпроти вікна. Рімо сидів з ним поруч, але за весь час не взяв і каплі в рот. Оттавіо, як наш п'яниця пив уже 5 чи 6 стакан алкоголю. А Лео і Сантіно допомагали мені зібратись, тільки до чого, я поняття зеленого не мав.
-Може ви мені все ж розкажете? – запитую
-І зіпсувати все, до чого ми готувалися тиждень. Ну ні. –відповідає Сантіно
-Тиждень?! Ви чесно ненормальні
-О за це і вип'єм – проголошує Оттавіо, наповнюючи ще один стаканом віскі
-А тому аби привід, щоб випити – хитаючи головою каже блондин
-Ви нарядили мене, як до королеви на прийом. Уже боюсь уявити, як виглядає Діна
Посмішка з'являється сама собою, при зображені цієї брюнетки у чорній або бордовій вечірній сукні, яка їй не подобається допоки я не скажу, яка вона чарівна в ній. З милими кучерями, які сто відсотків накрутить Віта, або ж Ді наполяже на своєму і буде з ідеально випрямленим волоссям. Можливо з макіяжем, хоча вона прекрасна і без нього. Ну і звісно підбори, на яких вона буде здаватися вищою.
-О все, наш Ромео вже не з нами – каже Массімо, виводячи мене з моїх уявлень –Схоже уявляє свою Джульєтту, уже під кінець вечора в одній нижній білизні
-Перестань – каже Рімо – Принаймні він уявляю усім знайому нам дівчину, а не як ти, якусь повію з вулиці
-Зате ці повію знають, що потрібно зробити, щоб задовільнити потреби чоловіка – з зухвалою посмішкою каже той
-Ти хочеш сказати, що Діна не може задовольняти? – одягаючи піджак, запитую
-Ну якщо тебе задовольняє красива мордочка та характер холодної сучки, то будь ласка. У кожного свої смаки
-Ти просто її добре не знаєш – на мій подив промовляє Лео
-Типу ви її добре знаєте
-Якщо вона змогла зацікавити нашого Вінса, то ми знаємо про неї все –констатує Сантіно
-Здаюсь. – піднімає руки в знак капітуляції - З вами сперечатися марно
-Ти не знав це? Тепер знаєш – підсумовує Оттавіо, тягнучись за ще один стаканом
-Друже, здається тобі вже досить спиртного – кажу я, обуваючись –Леонора за це ще нічого не казала?
-Моя господиня, на щастя чи нажаль, не знає про це –п'яно посміхнувшись, каже той
-Дивно. Ось вона, Массімо, справжня холодна сучки. До того ж захопила трон "Каморри", а отже ще й жорстока та безсердечна – промовляє Сантіно, куйовдячи своє світле волосся
-А хто буде наглядати за кланом, поки нас не буде? – перебиваючи Оттавіо, кажу
-Та Боже, у тебе ще троє братів і я. Впораємося – каже Сантіно
Сподіваюсь потім жаліти не буду