Школа.Кохання

Кінець

-А що з того, якщо і покажу?
-Ти будеш впевнена, що тобі я не зраджував!
-Ми більше не пара. Я переспала з Джексоном після нашої розлуки.
Техьон був в шоці, він не знав, що мені сказати.
-Можеш називати мене шлюхою, але я не жалію. Ти завдав мені дуже багато болю.
-Стій!
Він кріпко взяв мене за руку, і повів в ліс з агресивним поглядом. Мені було трішки страшно, я вперше побачила в ньому тирана.
-Давай!
-Що?
-Давай зробимо це тут. Щоб твоє тіло не смерділо Джексоном.
Я не встигла нічого сказати. Ми були десь за 50 метрів від людей, навколо тільки ліс і нікого більше. Приблизно через 20 хвилин нас стануть розшукувати.
Він повернув мене раком до дерева, і натягнувши презерватив, який був в його кишені, почав входити.
-Техьон, мені боляче!
-А мені як було боляче.
Техьон робив це жорстоко. Кожен його рух в мені супроводжувався моїм стоном, до тих пір, поки він не заткнув мій рот широкою і сильною долонею.
Мої коліна обперлись в дерево, а коли ноги почали подкошуватись, він повернув мене передом, і притиснув спиною до того ж дерева.
Я почала дерти спинку Техьона своїми нігтями, бо він провокував мене. Ця жорстокість мене збуджувала, і теплота, яка розливалась по його тіло, який же Техьон був сексуальним після депресії, здається, що коли ми трахались, він забув про все, що натворив і що натворила я.
Я взяла його лице в свої руки, і сказала:
-Поцілуй мене.
Ми цілувались з язиком, і коли його язик просковзнув в мій ротик, він почав рухатись швидше. І, все... Ми кончили.
Я обняла його, а він трішки вдарив мене по лиці і взявши однією рукою сказав:
-Це тобі за зраду, сучка.
Я тільки стиснула зуби, але він мене поцілував. Наче, все стало на свої місця. Ми вийшли з лісу з Техьоном за ручку, я була розгублена, і не знала що робить далі, і в тей момент, я спитала:
-Техьон, що зараз буде?
-Зараз побачиш...
Як тільки ми повернулись до інших, точніше до тих, хто залишився, ми з Техьоном підійшли до Джексона, і вирішили вияснити стосунки.
-Джексон, вибач.
-Ні, це ти вибач, це все було не в серйоз, думаю, ти вже здогадалась.
-Всенсі?
-Я просто хотів попробувати на вкус дівчину, яка затьмарила розум Техьона.
-Так, ти виявилась черговою іграшкою для Джексона.
-Да ви блять знущаєтесь?
-Заспокойся, ти ж знала що так буде! - самовпевненого сказав Джексон.
-Добре, без проблем.
-Настю, але ми, все з нами буде на висоті, ти ж любиш мене, а я тебе.
-Ти знав?
-Не починай добре, тут багато людей.
-Та мені похуй на цих людей, я тебе питаю ти знав, що так станеться?
-Тільки здогадувався.
Після цього, я вхопивши свою сумочку, почала шукати вихід звідси, і швидко та впевнено іти до нього. Техьон мене догнав, і по дорозі говорив.
-Ну і, куди ж ти збираєшся?
-Яка тобі різниця?Іди до Джексона, ви ідеально підходите один одному, потрахаєтесь?
-Да що ти блять верзеш, заспокойся зараз же!
-А то що?
Я побачила тих дівчат і знаючи що Техьон іде зі мною підійшла до них.
-Хеей, привіт три подружки-ідіотки, як справи?
-За язиком слідкуй люба, а то він швидко ріжеться.
Техьон підійшов.
-Ось, дивись Те, ця середня дівчина, походу вона закохалась, і вирішила мене тобі вбити, але не на ту напали, суки!
-Це все, правда?
-Ні, це не так.
-Хто із вас зробив ту фотку і відправив їй? Хто із вас чортова провокаторша?
-Це я.
Та цікава дівчинка вийшла, не дивившись вниз, і вирішила висказатись.
-Техьон ти пам'ятаєш мене?
Техьон не пам'ятав, це була чужа йому людина на перший погляд.
-Можливо, тобі щось напомнить ім'я Ізабель?
Слідкуючи за реакцією Те, він як випав із реальності. Щось не так.
-Зробила я все це Техьон, щоб ти нарешті поплатився. Бачиш, що пластичні операції роблять з людьми, милий?
-Ти, як ти тут?
-А от уявляєш, здається втікти з психушки не так і важко.
Всі затихли, наче почувши це ім'я і зрозумівши щось, що було для мене дуже далеким, і не відомим.
-Ти! Настя так?
"Я її не боюсь".
-Ага, я.
-Яка твоя спина? Повір, я зробила це не щоб тобі зашкодити, а щоб врятувати.
Через всіх людей вона позвала Джексона, і не поспішаючи він підійшов.
-Ізабель? Заскучала?
-Ах ти ж сукин син.
-Давай без особистостей, крихітко.
Він підійшов до неї ближче, і продовжив:
-За тобою вже їдуть, скажеш щось на прощання?
-Джексон і Техьон, а ви змінились, стали ще гарнішими, чи не так? А от що за демони сидять всередині це вже питання.
-Я провела майже рік в аду, і ні... Я туди не повернусь, пососіть.
Вона достала з карману пістолет, і зі словами.
-Хеей, тікай від них, якомога скоріше, вони не заслуговують кохання.
Один рух вказівним пальцем, мінімальне прикладання сили, і пуля пістолета вишибла її мозок.
-Ну, всі знали, що так закінчиться. - сказав Джексон.
Техьону, наче стало легше, він взяв мене за плече, і повів до машини зі словами:
-Пішли, тобі не треба це бачити.
Ми сіли в машину втрьох, бо Техьон не брав з собою машину, і поїхали в тихому мовчанні, поки я не наважилась спитати:
-Ким була, ця Ізабель?
-Колишня Джексона.
-Джексон, мені шкода.
-Пф, а мені ні. Те, ким я є зараз... Вона зробила мене таким.
Я лягла на плече Техьона, і почала уважно слухати Джексона, який був за кермом.
-Вона була найкращою людиною, поки її сім'ю не вбили, вона, почала сходити з глузду, доходило до того, що я ховав від неї ножі. Шрам, на моїй руці, якщо ти помічала, то це було від неї. Я... Я лише хотів її врятувати, але це...було не можливим. І вона попала в псих лікарню.
-Я теж з нею спав, вона була предметом користування, любила насилля, забувалася в ньому.
-Так, вона була не в своєму розумі.
-Мені от цікаво, як ви можете спать з однією дівчиною поодинці?
-Настуня хоче трійничок? - спитав Техьон, який сидів поруч, і єхидно посміхнувся.
-Ви знаєте, що я не про це.
-Ну, ми просто хороші друзі. Чому б і ні?
-Ми як брати, в нас і в дитинстві були спільні іграшки.
-Ясно, але, мене це не влаштовує.
-А ти не зможеш вийти із гри.
-Як це не зможу?
-Насть, а де твої батьки і брат? Скільки їх вже немає?
-На відпочинку, десь близько місяця.
-Вони вже давно продали дім, і тебе разом з ним, практично, ми з Джексоном викупили тебе.
-За скільки ж?
-Це була найдорожча покупка в моєму житті, крихітко. - сказав Джексон.
-Ха-Ха, це справді так.
-Але це ж не законно!
-По документах, повністю законно.
-І що ж, тепер ви будете зі мною робити?
-А це залежить від твоєї поведінки.
"Ну все, тепер мені страшно, і навіть дуже".
-Ти що, боїшся нас? - спитав Джексон.
-Насправді, ти повинна нам віддячити, ти будеш жити приспівуючи. Без батьків, не доведеться лазити через вікно, щоб вийти погулять.
-Добре, я зможу якось викупити себе? Мені потрібно знати суму, скажіть, благаю.
-750 тисяч доларів.
-Довго працюватимеш, красуню.
"Ну, я хоч можу пишатися собою, і дорого коштую, ха-ха".
-Куди їдем?
-Переночуєм сьогодні у тебе, або точніше, у нас.
Вони обоє засміялись. Мені здається, чи ця історія може мати щасливий кінець?