Школа.Кохання

Що тебе зупиняє?

—Так, що тебе зупиняє? Будь сміливіше, просто закрий свій рот, і поцілуй! Ой вибачте, я забула, ми ж тільки на словах такі...

Цей хлопець навіть не дослухав те, що я хотіла сказати... а просто взяв, і поцілував мене в губи.

—Тепер, ти заспокоїлась?

Я проковтнула свої останні слова.

—Ти... ти трішки очманів?

—Хм, а я думав ти сама про це просила 5 секунд тому.

—Ти... трішки корону зніми, а якщо ти не розумієш жартів...

Він розвернувся, і почав йти, але перед тим, як піти зовсім - сказав:

—Хочеш, щоб я зняв корону? Вибач, мила, я в ній народився!

Після цих слів, він просто вийшов з класу, як ні в чом не бувало. Заходить все більше, і більше людей, всі дивляться на мене як на мавпочку в зоопарку, потім до мене підходить якась дівчинка і питає:

—Тут зайнято?

—Ні.

Вона поклала свій портфель біля мене та сіла на своє нове місце.

— Я Чон Дунг! А ти...Настя так?

—Так. Тут вже всі про мене знають?

—Ну... так, але тільки те, що ти приїхала на крутій машині, та те, що ти заможне стерво.

—Ну... могло бути й гірше!

Ми з нею разом засміялись. Тут раптово заходить він у клас, зі своїми друзями. Вони про щось говорять, потім він дивиться на мене, та підморгує мені, я ж зробила вид, що цього не помічаю.

"Чому він мене так бісить?"

Пролунав дзвінок. Але вчителя як не було, так і немає. Потім до нас заходить завуч, і каже, що уроки скасували в зв'язку з відсутністю вчителя. Всі зраділи, я також...

"Не поганий перший день в школі, так?"

Так вийшло, що мені прийшлось йти додому пішки, але це добре, я люблю ходити пішки. Перед тим, як я вийшла з класу до мене підійшла Чон Дунг.

—Настя, ти йдеш додому?

—Так, а що?

—Ти не гадаєш, що це чудова можливість, щоб погуляти?

—Можливо, але де, і з ким?

—З нами! Ми хочемо полазити по закинутій будівлі.

Той самий хлопець перебив Чон Дунг яка тільки хотіла сказати.

—Ні, дякую, я краще піду додому, чим буду гуляти з ним.

—Подивіться, наша принцеса боїться!

"Це такий жарт, чи він хоче взяти мене на слабо? Добре, в нього вийшло."

—Чон Дунг! - кажу я не відводя очей від нього. Я все-таки піду з вами!

—Ура! Тоді йдемо?

—Йдемо!

Його посмішка швидко зійшла після того, як я погодилась піти з ними. Ми йдемо втрьох, по вулиці насправді, я не знаю де ми. Він зустрів свого друга, і вони привітались.

—Привіт - сказав незнайомий для мене хлопець.

—Привіт, ну що, йдемо?

—Так йдемо, а... А хто ця красуня?

Він подивився на мене. Ну, я не можу сказати, що він мені не сподобався. У нього чорне пофарбоване волосся, та т світло-зелені очі. Я хотіла представитися, але мій "однокласник" зробив це за мене.

—Це Настя, наша новенька. А це Техьон, мій друг.

—Приємно познайомитись. - сказав мені Техьон.

—Мені також...

—Ну, ми йдемо, чи як? Свої люб'язності залиште на наступний раз.

Після його слів, ми пішли далі.

Ось ми і прийшли. Насправді, я не фанатка заброшок, та вибору в мене не було, не хочу, щоб він думав, що я боюсь.

—Так, давайте розділимось, щоб обійти все, я буду з Техьоном, а ти Настя, з Джексоном. - сказала Чон Дунг.

"Його звати Джексон? Перший раз чую його ім'я."

Техьон з Чон Дунг пішли дуже швидко, так, що я не встигла відмовитись бути з ним в парі.

—Ну, що застигла? Ми йдемо?

—Так, пішли.

Джексон повів мене в середину будівлі, сам будинок був рожевий, квіти пов'янули вже давно, тропинка проросла бур'янами. Можна спокійно сказати, що в будинку не живуть вже понад 20 років.

Ми заходимо в першу кімнату. Насправді так, я дуже боюсь. В першій кімнаті якісь сходи вниз та вгору, ще на верхніх стоїть іграшковий старий клоун, він мене лякає, та мене все тут лякає!

Ми пішли вниз... О боже мій, чому вниз?

Зараз моє серце божевільно б'ється, я не можу заспокоїтись. Я...я хочу додому...

—Ти... Може підемо звідси? - я з надією на те, що він погодиться пропонувала цю, на мій погляд, прекрасну ідею.

—Так, пішли... ми ще не все подивились...

Щось мені здається, що він знущається наді мною, або не помічає, що мені страшно.

"Не все обійшли? Серйозно? Це тобі не музей щобИ все обходити!"

Ми якраз зібралися йти, та якийсь шум в тій кімнаті з якої ми вийшли нас зупинив.