Школа.Кохання

Кохання ❤❤❤

-Я...я сама...
Я зняла кофту, а потім і юбку.
-Що дивишся?
-Та так... на твоє тіло.
Я майже зняла ліфчик...
-Та блін відвернись ти вже!
-Так не виводь мене... Ти ж не забула, що це мій дім, і тут діють мої правила...
-Ха ха, ну і що ти зробиш, а Любовничок?
Сюмін, він розизлився, та навіть дуже...
-Настя, думай що говориш...
-А то що?
-Ти мене виводиш з себе, я більше не зможу терпіти...
Сюмін поцілував мене. Так, саме цього я і добивалась...
Він накинувся на мене так, що я була під ним... Сюмін цілував мене грубо, і боляче, потім спускався до шиї, плечей, грудей...
Це були тихі приглушені стони з моїх вуст, але такі гучні при цій тиші.
-Сюміне?
-Що?
Я майже майже перекинула його, і сказала:
-Можна сьогодні... Я буду зверху?
Сюмін розсміявся, але тоді, коли поняв, що я не шуткую сказав:
-Та будь-ласка!
Це була жарка ніч... Навіть краще за минулу, так вагомо краще...
Ранок! Близько 8 годин.
Я лежу, і розуміючи, що вчора сталося, мені раптово стало соромно, дуже соромно...
Я дивлюсь на Сюміна, потім мій погляд опускається до його тіла, він без футболки, легенько провожу своїми пальцями по його пухлим губам спускаюсь нижче до його твердих грудей, та твердому накаченому пресу з чотирьох але чітко виражених кубиків, мабудь багато дівчат хотіли б опинитися на моєму місці...
Проводжуючи, пальцями по його пресу я замітила що він відкрив очі.
-Емм, ну... розумієш... я проснулась... і...
Він трішки посміхнувся, а потім притянув мене ще ближче до себе...
-Я не проти... можеш продовжувати...
Я трішки засміялась, і коли лягла вище, поцілувавши його в лобик, сказала...
-Сюміне...
-Що?
-Досить зводити мене з розуму...
-Хто б оце казав?
Ми знову засміялись...
Тепер вже Сюмін почав мене трогати, а точніше своїми тонкими пальцями водити по животику...
-А ти не хочеш, зробить тату?
-Звичайно хочу, але батьки не дозволять....
-Ясно.
Стук в двері!
Я заховалась під одіяло...
-Що?
-Сюміне час до школи!
-Вже встаю!
Сюмін заліз до мене під покривало...
-А тут весело...
-Дуже...
-Чому ти сховалась?
-Як чому? Я напів оголена дівчина в твоєму ліжку... Нічого?
-Помилочка... Напів оголена моя дівчина в нашому ліжку...
Я знову засміялась...
"Ну-ну..."
-Сюміне, а ти мене кохаєш?
-Так...
-А я тебе?
-Ну мабудь.
-Я теж так вважаю... Ну, в любому випадку нам час до школи...
-А може ще полежим, мені так добре з тобою...
-Ні, прокидайся!
Я вирішила підійти до Сюміна щоб витягнути його за руку та підняти, але зовсім навпаки в одну мить я опинилась поряд з ним. Як так вийшло взагалі?
-Ей?
-Що?
-Ти забула?
-Що забула?
Сюмін трішки ляснув мене по попі...
-Аай, ти чого?
-Це ж мій дім!
-Твої правила?
-Саме так!
-Так, командир, може тоді вирішиш збиратися до школи?
-Добре, тільки за однією умовою...
-І якою це?
Сюмін показує вказівним пальцем на свої губи.
"Добре, натяк зрозуміла!"
Я сіла на нього і поцілувала, це був дуже солодкий поцілунок... Мені надзвичайно сподобалось!
-І хто кого тут зводить з розуму а?
Прикусивши губу, я сказала:
-Все! Час в школу!
Сюмін тяжко вздихає і дивлячись як я одягаюсь каже:
-Може тобі допомогти?
-Ні, дякую!
Я ось вже вділась, а Сюмін я бачу не поспішає...
-Давай, краще я тобі допоможу...
Я підійшла і почала застягати його маленькі гудзики на рубашці, він трішки звсміявся побачивши як я строю губки, коли занята... А після гудзиків, я застягнула його ширінку та гудзик на брюках.
-Ну все!
-Тобі пощастило, що він не встав...
Ми йдем в школу пішки, хоча Сюмін міг би взяти свою машинку...
Дзвінок!
Ми запізнились на 7 хвилин, але так, як вчителя не було, ми не оправдовувались. Зайшовши в клас, всі відразу кинули на нас злі погляди, а потім Сюмін просто сів на своє місце, так як і я!
-Тооо, ви з Сюміном разом?
-Ну, типу того...
-Огоо...
-А він красивий...
-Настю!!! Що ти зробила? Як ти змогла закохати його в себе?
-Та я нічого й не робила...
-Ну ок ...
Джексон в класі, але він трішки обурений, а може й не трішки...
Дзвінок!
Сюмін позвав мене до себе, та ми почали говорити, в основному про те, коли будемо гуляти в наступний раз, і тут відразу коли пішов Сюмін "просинається" Джексон.
-Здрастя!
-Ну привіт!
-Відійдем?
-Як хочеш.
Ми з Джексоном відійшли в коридор, і продовжили говорити.
-Ти...мутиш з ним?
-Так, а що?
-Огоо, ясно!
-Що огоо?
-Та так... Я в шоці!
-Чомууу?
-Мені здавалось, шо ти типу кохаєш Техьона...
-Мені також здавалось, деякий час, але ж у мене вже є хлопець так, що з Техьоном покінчено.
-І тобі з ним добре?
-Так, ще й як!
Я підійшла до Джексона та сказала йому тихо на вушко:
-Ти ж бачиш які в нього пухлі губи, і цілується він чудово!
Після цього, я сіла до Чон Дунг, а Джексон щось собі фиркнув, і пішов з уроків.
Дзвінок!
Сюміна теж немає, і його портфель.  Він пішов...але чому мені нічого не сказав?
Я якимось чином досиділа все-таки всі уроки, і вирушила додому сама...
Прийшовши додому, мої батьки кажуть, що їдуть на місяць, і залишають мене одну в домі...
Та мене, це щось не радує, а ще я досі думаю про Сюміна...
Відразу ж прийшовши додому,  зайшшовши в свою кімнату, я написала Сюміну, щоб він зайшов по мене, і ми пішли гуляти.
Сюмін погодився, але він зможе лише в годину ночі зайти через вікно, бо батьки від'їзджають лише завтра. Я погодилась!
1:13
Стук в вікно!
-Сюміне, ти все ж таки прийшов! - відкривши вікно, сказала я йому.
-Ну, як бачиш! - посміхнувся.
-А що... що в тебе на лиці?
Там були якісь то поцарапини то синяки...
-Та то пусте... - сказав Сюмін дивившись в підлогу.
-Ну, щооо? Ми ідем гуляти, чи я даремно прийшов?
-Так, пішли...
Сюмін допоміг мені вилізти з вікна, та ми вирішили піти в парк, де було багато вуличної їжі, і взагалі багато цікавого... Що правда, в такий час людей тут мало...
Сюмін купив рибні палочки, і годував мене... Це було дуже мило.
-Настю...
-Так?
-А, якщо хтось завадить нашим відносинам, ти здасися?
-А повинна? Ти задаєш такі складні питання... Ну, якщо я тебе кохатиму, то нізащо не здамся... А ти?