Я ж тебе ненавиджу

1K 54 4
                                    

-То ти... не спитаєш що сталось?
-А ти скажеш?
-Нуу... просто один колишній товариш, сказав, що краще б Техьона заарештували.
Він трішки розсміявся, та майже пішов.
-Та то не через мене?
Він повернувся назад, і сказав мені в лице:
-Звичайно ні, ти забула? Я ж тебе ненавиджу!
Він пішов. От блін. Я навіть засмутилась, що він побився не через мене. Все, я також знову його ненавиджу.
І взагалі... Чому це я стала такою доброю до нього?
Дзвінок!
Я йшла по коридору, і не встигла зайти в свій клас, так, як мене зупинив один знайомий хлопець, який впевнено йшов в мою сторону, погладив свою губу великим пальцем.
-Техьоне? Що ти тут робиш?
-Ні, питання в тому, що ти тут робиш?
-Йду на урок...
-Ні, зараз ми з тобою йдемо прогулювати цей урок.
-Але ж...
-Я в тебе дозволу не питаю.
Техьон взяв мене за руку, та потянув в невідомому напрямку.
Так, як я зрозуміла, ми йдемо в другий корпус. Ми входимо в цей, закинутий, нікому не потрібний корпус. Насправді, коли ми йшли, я тільки замітила, що в нього проколоте ліве вухо. Йому дуже личить ця чорна сережка.
Ми прийшли на кришу першого корпусу.
-Ну, і навіщо ми сюди прийшли?
-Просто так... Ти ж перший раз прогулюєш уроки... Треба щоб тобі це запам'яталося.
-Звідки ти...
-Я дивився твій архів!
"В сенсі? Навіщо? І звідки він взагалі має доступ до архівів?"
Ми підійшли до краю криші. Направді, тут зовсім не високо. Тільки три етажі. Через вікна в першому корпусі, можна дивитися на всіх учнів.
Техьон взяв цигарку, та почав підпалювати її.
-І давно ти палиш?
-Другий рік... Хочеш спробувати?
-Ні.
-Чому? Це ж весело. Можливо... Мені навчити тебе?
Я проігнорувала слова Техьона, а він в свою чергу зробив затяжку, та поцілував мене... вдихуючи дим в мої губи.
Я трішки закашлялась, а він розсміявся.
-Еей...
-Ну нічого... Пару додаткових уроків, і ти навчишся...
" Він що здурів? Якого дідька він мене цілує? Блін, це вже другий раз за два дні... Мені це не подобається, ні, звичайно подобається, але..."
-Про, що ти думаєш?
Я подивилась йому в очі, і він мабудь відчув свою вину...
-Про майбутнє...
Я повернулась від нього.
-Я тільки другий день в школі...
Я знову подивилась на нього, та сказала:
-А спогадів набралась на все життя.
Я трішки посміхнулась, та замітила, що у Техьона різко змінився настрій, та по йому лиці не зрозуміло в яку сторону.
Він підійшов до мене, та сказав:
-Ти така мила, я хочу ще раз тебе поцілувати...
"Щось мені здається, що він мене не слухав..."
Техьон запустив свою руку в моє кучеряве волосся, та повільно взявши їх, поцілував.
Після поцілунку, Техьон відійшов від мене, а я квадратними очима дивилася на нього.
-Настя...
Він подивився в свій телефон.
-Через 15 хвилин почнеться наступний урок.
Він знову підійшов до мене, та провівши пальцем по моїй щічці спитав, нахилившись своїми губами до мого вушка.
-Чи, може ми його також прогуляємо?
"Ха, якщо подумати, то мені ще прийдеться оправдовуватися перед вчителем, за прогул...Гулять так гулять? Але з другої сторони, треба просто вибачитися перед вчителем, і піти на урок. Чому, чому все так важко?"
-Ні, я піду на урок.
-А якщо, я тебе не випущу?
-Техьон, по-першому...
Я почала підходити до Техьона, і пояснювати...
-...через тебе я прогуляла урок англійської мови. По-другому, ти мене поцілував без дозволу, ну а по-третьому, чому я взагалі повинна тебе слухати?
Я підійшла до Техьона, і сказавши йому на вухо: "Бувай!" пішла до свого корпусу.
Я не знаю, чи залишився Техьон на криші, чи пішов, для мене зараз головне, не попастися нікому на очі до початку наступного уроку.
Дзвінок!
Я підійшла до дверей свого класу, та очікувала, поки вчитель вийде з нього, так, як хотіла сказати причину своєї відсутності. Та, коли він вийшов, то просто мене проігнорував, та я також. Ні, а що я йому повинна сказати: "Мене увів хлопець цілуватися на кришу?" Зайшовши в клас, мої нові однокласники якось підозріло на мене дивились.
"Ну, і добре, хай дивляться."
Я підійшла, і сіла до Чон Дунг.
-Настя, де ти була?
-А, що? У нас була контрольна?
-Так, і я бачила тебе, на криші з якимось хлопцем! Хто він?
"Ого! Рукалице. Ааа! Як так могло статися? Очманіти!"
-Ти нікому не казала?
-Ні, нікому, та Джексон случайно замітив.
Прижав зуби, та з вибаченням сказала Чон Дунг.
-Ну, нічого...
-Так хто то був? Я бачила тільки його спину, та те, як ви цілувались.
-Ти, що за нами цілий урок дивилась?
Чон Дунг пожала плечила, та легко посміхнулась.
-То був Техьон!
-Ого, що він забув в нашій школі?
-А він хіба не тут навчається?
-Ні, ти що, він навчається в школі Шинхва, а цією школою, просто управляє його тато, можна сказати, що він заходить до нього в гості.
"Хмм... Тепер зрозуміло, чому він так нахабно себе веде. Що, багатенький хлопчик, так можна робити все, що взбреде в голову, так?"
-Настя, чому ти мовчиш?
-А, що мені сказати?
-Ну, розказуй, чим ви там займалися.
-Ну... Курили?
Ой, я сказала це дуже громко, і всі подивились на мене, це було не приємно.

Школа.КоханняWhere stories live. Discover now