З дитинства у мене є 4 улюблені казки: "Маленький Принц" (її я перечитую іноді і досі), "Аліса у країні див", "Мері Поппінс" та "Різдвяна пісня у прозі". Нещодавно я жила із думкою, що час, коли казки для мене були актуальними, вже минув. Поки викладачі з філософії не стали посилатися на них (так, іноді легше обґрунтувати філософські терміни і напрями через призму бачення Вінні Пуха або наводячи приклади з якогось фільму чи книги) та поки я не натрапила знову на Алісу. Я "потонула" у цю книгу настільки, що не помітила, як дочитала до кінця. Так я зрозуміла, що казки актуальними будуть завжди.
Ці історії, а особливо про Маленького Принца, відбилися теплими спогадами. Сенс, закладений у них настільки глибокий, що у дитинстві всього цього можна не помітити. У казки вкладені такі мудрі слова, які не завжди можна знайти у "дорослих" книгах.
Думаю, якщо би більше людей час від часу перечитувало казки, то світ був би добрішим та легшим.
P.s. Тільки не треба мене звинувачувати у наївності, вона цілком свідома, і її я не хочу втрачати.
BINABASA MO ANG
My Philosophy/ Думки
RandomЦе просто мій щоденник, куди я пишу, розмислюючи про людську сутність, життя.
