My Philosophy/ Думки

27.10.2017

  Трошки думок про "обгортку".
Не прийнято казати (бо всі хочуть здатися більш інтелектуально та духовно розвинутими, що в принципі нормальне прагнення): будь-яке явище, предмет, людину ми сприймаємо візуально, за певними характерними рисами, врешті-решт не за змістом, Спочатку, звичайно, але ж.
Вчора я це остаточно для себе зрозуміла через певний збіг обставин, коли одразу декілька подій мені разюче вказали на це.
Однією з них став виступ на практичному занятті з української літературної мови, коли ми мали за три хвилини красиво і точно розказати, чому іншомовна лексика погано чи добре впливає на мову. Складність полягає в тому, що, якщо на семінарі можна помилитися лексично, тобі допоможуть виправити неточність, бо там важливіші знання (ну і подача), то в данному випадку тебе слухає саме фахівець з мови, який просканує всі твої помилки. А хто знає добре мову з непрофесіоналів? Ніхто насправді. Ніби просте завдання, відповідь можна озвучити через 15-20 секунд після поставлення запитання, але справа в тому, що яким би смачним не робили торт, у вас не куплять його доти, доки ви не зробите красиве оформлення (у більшості випадків). Так і тут, одні і ті ж думки можна подати як красиво оформлений дарунок з великим бантом і крафтовим папером, а можна всунути у руки людині у целофановому пакеті. Розумієте? Так і з виступом.
І от на тій парі вийшла моя однокурсниця, починаючи доповідь з жарту і легко, невимушено розповідала по темі. Це було приємно і захопливо слухати, і неважливо вже, чи були помилки і неточності, це було красиво "оформлено". Це було цікаво, це було з харизмою.
І ви скажете, що ораторське мистецтво не грає ролі? Нас вчили, що треба добре володіти матеріалом, це дійсно так, але велика кількість людей зіштовхується з тим, що елементарно не можуть продемонструвати, як вони ним володіють на всі 100%. Це неправильно, подача грає важливу роль. В усьому.
І в плані виступів, коли не хвилююся, роблю це непогано, але розумію, що хочу набагато краще, ніж непогано. Тому є 4 роки, щоб навчитися це робити ідеально (хоча абсолюту не буває, але приблизимося). Саме в університеті ти розумієш, наскільки багато ти ще не осягнув, це круто.