Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 53

А.К "

Ми з Вінсом одразу переглядаємося. В очах обох стоїть шок і нерозуміння.

− Як? - запитує дон - Як він опинився тут? Хто трясця його впустив?

− Ми не знаємо, єдине, що ми дізналися це вухо належить нашому шпигуну. - пояснює Рімо.

− Чорт. Чорт. Чорт. Ходімо до будинку. - злісно промовляє Вінс і майже не біжить до кабінету.

− Невже я йому така важлива? - запитую я у Массімо, коли ми ідемо позаду всіх.

− Ти вбила його батька, він хоче помсти, а ми цьому заважаємо. - констатує чоловік.

− Його батько вбивав всіх хто заважав, безжально. Я правильно вчинила, якби не я, це зробив би Вінсент. - виправдуюся я. - Але він правий, я - ніхто в "Коза Ностра".

***

− Адріано об'єднується з "Братвою" і декілька сімей "Ндрангети" теж готові перейти на його бік. - промовляє Лео, тільки но прийшовши від інформаторів.

− Леонора ще не відписала? - запитує Вінсент намотуючи кола по кабінету.

− На жаль ні. - відповідає Рімо.

− Слухай, а якщо Діна пройде ритуал посвяти. Формально вона стане частиною нашого клану і Кастільйоне не зможе висунути якихось претензій. - запропонував Массімо.

− Так, але на підготовку потрібно щонайменше місяць, а у нас лише доба. - відказує коханий, роблячи великий ковток віскі.

− Чому потрібно місяць? - запитую я - Що такого особливого у цьому. Нам потрібно діяти швидко й ось рішення. Вінсент, ми можемо обійти традиції. Ця ситуація вимагає це.

− Діна ти не розумієш, для цього потрібно зібрати весь клан, усіх людей. А за добу це майже неможливо. - пояснює Вінс.

− А ми зробимо по-своєму. Як проходить ваша посвята? - запитую.

− Новобранец протикає свій палець і кров повинна стікати на образ святої, який потім підпалюють і йому потрібно буде тримати зображення паралельно промовляючи присягу. Подія доволі болюча. - пояснює Массімо.

− А ви проходили посвяту? - ставлю запитання до всіх братів-Корлеоне.

− Навіщо? Ми діти покійного Дона, ми й так у клані, від народження. - промовляє Рімо.

− Гаразд, збирайте людей для посвяти. У нас небагато часу. Хто зможе хай приїжджають. - говорю я підіймаючись і забираючи з рук Вінса стакан із віскі. - А хто ні, то і грець з ними.

Коли всі ідуть, а ми з доном залишаємося самі, він промовляє:

− Це не допоможе. Він не зупиниться, навіть якщо ти будеш у моєму клані.

− Скажи те, що я хочу зараз почути. - майже шепочу я, відходячи до вікна.

− А що ти хочеш від мене почути? - запитує він підходячи до мене і дивлячись туди куди і я. На випалене слово на газоні. - Що я тебе не віддам? Чи що я тебе сильно кохаю?

− Обидва варіанти хороші. Все ж буде гаразд, правда? - ми зустрічаємо поглядами у вікні.

− У нашому житті нічого не може бути гаразд, але я щиро сподіваюся, що я все-таки зможу зробити тебе своєю дружиною. - його руки лягають на мою талію.

− Чому так все складно? Чому ми не можемо жити спокійно, без хвилювань, роздумів та вбивств?

− Тому, що з самого початку нашого життя всі вирішували за нас і тепер ми Дон та майбутня Донна Коза Ностра. Велика відповідальність та влада.

− Звучить як король та королева - я повертаюся до нього лицем.

− Ти і є королева, моє жабеня. Справжня та відважна королева. Ti amo.

Я просто цілую його у відповідь. Насолоджуюсь цими секундами поряд, а потім іду і на душі стає холодніше, наче крига, наче холодна куля, яка протикає серце.

***

Я одягала останні срібні прикраси, які принесла мені Джул на прохання Вінса. На мені чорна мереживна довга сукня, яку також запропонував мій коханий, а моє волосся прикрашене різними срібними шпильками з обвислими лініями маленьких діамантів.

Повільно розглядаю себе у дзеркалі й помічаю наскільки я змінилася. Тіло не таке худе, очі не такі втомлені та виплакані, а постава горда та владна. Я дивуюся зі своїх змін. Раніше хотіла бути кимось у клані "Стідди", а уже через декілька хвилин я стану членом "Коза Ностра" - ворожого клану моєї сім'ї, хоча називати її сім'єю важко.

Нарешті відвертаю погляд від себе та повертаюся до дверей, як раптом хтось затикає мені рот ганчіркою і я втрачаю свідомість...