Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 19

-Ні Вінсент це не таке! Да я дурна, що наговорила тобі стільки брехні, але ж не треба було лізти в сутичку

-Боже, Ді та ти не дурна, коли до тебе дійде, яка ти чарівна, чудова інколи мила та дивовижна

-Що? – я забираю свої руки від його лиця і завмираю на місці

-Так жабеня, ти особлива для... для мене і завжди такою була, а коли ось це все сталося, я просто...

Але я його перебиваю

-Стій. Тобто завжди це від моменту нашого знайомства, коли мені було 6?
-Тоді ти була беззахисною і навіть не знаю, я відчував, що ми схожі. А потім дізнався, що тебе б'є батько майже кожного дня і це ще більше про мене цікавило.

Я мовчу, чи то не знаючи що сказати, чи то просто не хочу його перебивати.

-Я знав про  тебе майже все. Знаю, зараз це видається дивним та лячним, але я нічого не міг з цим зробити. Кожного разу як хтось вимовляв твоє ім'я це викликало в мене посмішку. А коли ми з тобою знову пересікнулись на вечірці і ти стала заступником Дона. Я подумав, що дуже скоро ти так зможеш стати Босом "Стідди" і підеш війною, а знаючи твій характер і як тебе виховували з ненавистю до нас ти так би і зробила

-Тобто ти не хотів, щоб я почала вбивати ваших людей? Це ж смішно ти знаєш

-Тоді я думав так, але коли почав дізнаватись яка ти, а ти почала більше дізнаватись мене та мою сім'ю, я змінив свою думку

-Ти вважав мене якоюсь хворою психічкою схильною до вбивств

-Так, але я так більше не вважаю

-А ще ти змахуєш на педофіла, зі своєю "зацікавленістю" до мене 6-річної

- А я що не мав права знати про племінницю мого ворога?

-Мав. Я теж дещо про тебе знала, але тільки хрінові факти з життя. Тому і ставилась до вас так, бо... - і тут до мене доходить –Бо не знала які ви насправді. Мені все життя торочили, що ви злі, жорстокі та фанатики жертвоприношення, але це не так

-І ти не така, про яку казали холодна сука

-А ти так говорив комусь?

-Ні, я старався мовчати про такі теми, хоча інколи мені уривався терпець і я казав, що вони настільки тупі і просто наговорюють на дівчинку, яка була мішенню для наших солдат, допоки я не став Консильєрі.

-Ти це заборонив?

-Так. Я не вбиватиму дівчину, яка... -він запинається, що викликає у мене посмішку

-Яка що? Зацікавила тебе? Не бреши, я все бачу по лиці. І хоча я не можу спокійно відноситись до чужих дотиків та вважаю себе непотрібною. Чомусь дозволяла тобі себе торкатись, а потім просто змирилась з тим що ти можеш взяти мене за руку, так мимоволі. І з кожним разом воно мені подобалось, твій дотик, запах, а потім і смак твоїх губ. – я роблю ковток повітря і продовжую – Я ніби ставала новою, але минуле про себе нагадувало і тоді ти щоразу казав про психолога, але я впевнена, що він не допоможе

-Допоможе, якщо звернутись до правильної людини. Знаєш інколи просто потрібно відпустити минуле і жити, але не завжди виходить його забути

-Ти правий

Ми мовчки стоїмо і дивимось одне одному в очі. Ніби задумуємося про свої погані спогади.

І тут...