Втекти Від Жанру

Розмова в барі

- Я зараз маю йти додому,але приємно було познайомитися,Макс - мовила Софі
Дівчина вже хотіла зникнути за дверима,як її гукнули:
- Стій! Ти не хочеш завтра ввечері сходити в бар?
Софія подивилася в сторону Макса
- Однако романтичне місце ти обрав,але давай - бадьоро мовила дівчина
- Я просто хочу випити,але самому йти не хочеться. Відмітимо новосілля.
- Гаразд,всеодно навчання нема поки...
- Я подзвоню тобі в двері.
- Гаразд
- От і чудово,до зустрічі
- До зустрічі
Дівчина увійшла до свої квартири і спокійно видихнула.
"Що за день? Буде цікаво познайомитися,мені дійсно треба просто відволіктися від минулих подій" - думала Софі,вона чудово знала,що висказатися їй неодмінно потрібно...

********

На наступний день,вона прокинулася в гарному настрої. Дівчина сіла за додаткове навчання,щоб підтягнути деякий матеріал. Софі просиділа так цілий ранок і день,а вже під вечір почала готуватися до зустрічі і чекати дзвінка в двері від Макса.

22:00

В квартирі роздався дзвінок.
"Це він" - подумала вона
Відкрила двері,а там стояв Максим. Він був спокійним і незворушним.
- Привіт,пішли? - запитав він
- Угу
Вони вийшли з підїзду і пішли по вузьких вуличках до бару. По дорозі вони розмовляли про зовсім звичайні речі такі, як "Як день пройшов?", "Як настрій?","Що нового?". Так,непомітно для себе,вони дійшли до місця призначення і вже опинившись всередині вони почули гучну музику,розмови людей і дзвін келихів. Здавалося б як в такому шумному місця можна знайти затишок? Все просто,за барною стійкою ти відчуваєш себе зовсім непомітним і відокремленим від всього світу. Лише деякі люди,які підходять знайомитися,вертають тебе в реальність,якщо звісно такі будуть...
Макс і Софі пішли за барну стійку,замовивши собі два келихи Лонг-Айленд. Вони випили,а Софі взяла сигарету з пачки,яка постійно була з нею в кишені джинс,щоб закурити. Так їй має стати краще,так вона думала. Розмову почав Макс:
- Розкажи,в тебе є знайомі тут?
-Так,моя подруга Роза і... Неважливо,це все якась дурня
- Якщо не секрет,що за "дурня"?
Дівчина на секунду задумавшись,мовила:
- Тут я познайомилася з цікавим хлопцем,до якого я відчула симпатію,яка могла перерости в щось більше. Проте він був зі мною не до кінця щирим. Він почав зі мною спілкуватися на прохання іншого юнака,який хотів незвичайним способом зі мною познайомитися. Це якісь дитячі ігри! Мої почуття використали!
- Хах,весело. Тобто ти злишся на хлопця,бо він вирішив познайомитися з тобою,але через романтичну ідею,а інший закохався в тебе... Знаєш,я думаю,що тебе хотіли здивувати,зробити приємно,а передбачити людську натуру,її почуття,неможливо. Тому ти не можеш звинувачувати,що хлопець закохався в тебе,зовсім не плануючи цього.
- Чоловіча солідарність?
- Логіка
- Але ж... Оххх,ти правий...
- І що ти тепер будеш робити?
- Нічого,я надто багато пережила за декілька днів і зараз я не готова розбиратися з цим всім.
- Твій вибір... Дякую,що пішла зі мною,мені було б нудно самому...
- Нема за що,розкажи про свої переживання?
- Тобі це не потрібно зараз знати
- Гаразд,я розумію
Софі потушила сигарету і вони мовчки просиділи протягом години,кожен з них думав про щось своє. Софі стало краще,коли вона розказала те,що було в неї на душі про свої переживання.
- Треба йти,вже пізно - мовив Макс
- Добре
Вони підвелися,розрахувалися за напої і пішли прямо до виходу. Вже була година ночі і було досить прохолодно надворі. Вони йшли вулицями і вдихали свіже повітря,насолоджуючись тишою...
Макс провів Софію до квартири
- До зустрічі - посміхнувся хлопець
- Дякую за день,мені було потрібно висловитися
- Нема за що,звертайся
- Гаразд. Дай свій номер телефону,будь ласка
- Звісно
Обмінявшись номерами,вони обійнялися,Макс пішов в свою квартиру,а Софі залишилася дома одна,зі своїми вже більш ясними думками...