Втекти Від Жанру

Прогулянка вдвох

Софі прокинулася зранку з чудовим настроєм. Вона згадала вчорашній вечір і посміхнулася. Дівчина й гадки не мала, що її сьогодні очікує.
"До навчання залишилося зовсім трохи. Треба насолодитися останніми днями канікул. Я гадаю прогулянка - це саме те,що мені потрібно"
Софія зазирнула в ноутбук, як і раніше на електронній пошті були непрочитані два повідомлення.
" Мені потрібно відповісти,в мене був час подумати"
Вона відкрила повідомлення Нікіти і почала писати:
"Привіт, все добре. Пробач, що не відповідала, мені потрібен був час все обдумати. Ми можемо сьогодні зустрітися,якщо хочеш."
Дівчина надіслала повідомлення і вирішила глянути Ютуб,поки чекає відповіді.
Через деякий час їй надішла відповідь:
"Привіт, я радий тебе чути! Так,я згоден зустрітися. Давай о 14:00 біля саду Тюильри."
Софі відписала:
"Гаразд. До зустрічі"
"До зустрічі"

14:00

Софі вже була біля саду і чекала на Нікіту.
"Тут гарно і спокійно", - думала дівчина
Якраз в цю мить підійшов Нікіта.
- Привітик. Довго чекала?
- Привіт. Та ні,кілька хвилинок.
- Гаразд. Я радий,що ми зустрілися,бо на попередній зустрічі ти пішла так раптово.
- Так,я просто заплуталася в своїх почуттях,якщо можна так сказати.
- Нічого,з ким не буває.
- Чим ти захоплюєшся?
- Я люблю малювати в різних жанрах,але моє улюблене - це портрети, - він посміхнувся.
- Досить цікаво.
- А чим ти захоплюєшся?
- Я люблю писати статті і навчаюся на факультеті журналістики.
- А я вчуся на стоматолога.
- Прикольно.
Вони розмовляли так цілий день, гуляючи садом.
Вже під вечір Нікіта запитав:
- Ми можемо стати друзями? Я хочу бачитися з тобою більше.
- Так,ми можемо бути друзями,але якщо я не помиляюся,то ти закоханий в мене.
- Ти права,але я не смію розраховувати на те,що ти будеш моєю дівчиною зараз,нам треба більше часу.
- Я згодна. Я тебе майже не знаю. Ти гарна людина.
- Ти теж,Софі.
Дівчина всміхнулася
- Мені потрібно додому,вже пізно - мовила вона.
- Я тебе проведу.
- Добре
Нікіта проводив Софі до її дому і вже біля самого під'їзду вони зустріли Макса, який теж повертався з прогулянки.
Він поглянув на неї.
- Привіт,Софія - спокійним голосом сказав Макс.
- Привіт
- Ти його знаєш? - мовив Нікіта.
- Знаю,якщо вітаюся. Це мій сусід, - всміхнено мовила дівчина.
- Ти йдеш чи ще будеш гуляти? - спитав Макс
- Я вже йду. Бувай,Нікіт.
- Бувай.
Вона підбігла до под'їзда і зайшла разом з Максом у під'їзд.
Нікіта ще деякий час стояв на місці про щось думаючи,а потім розвернувся і пішов додому.

***

- Як прогулялася? - спитав Макс
- Добре,ми поспілкувалися і будемо надалі бачитися.
- Це добре. Все налагодилося,а ти переживала.
- Дійсно... Не хочеш зайти до мене на чай?
- Хмммм,я не проти,мені всеодно нема що робити.
- От і добре.
Вони зайшли до квартири Софії і дівчина пішла ставити чайник,поки хлопець всівся на дивані.
- Чорний чи зелений? - долинув голос дівчини з кухні.
- Чорний
- Окей
Через декілька хвилин Софія принесла чай з тортиком. Вони обоє умостилися на дивані і бадьоро про щось розмовляли.
Коли все доїли і допили,то залишили посуд на столі.
- Тобто день ти провела гарно?
- Так
- Я радий
- А ти як день провів?
-  Сам прогулювався вуличками міста. Мені так подобається.
- Досить непогано. А в тебе є друзі?
- Так,я спілкуюся з ними,просто сьогодні вирішив один прогулятися. Мене надихають вулички міста.
- Не можу не погодитися.
- Ти гарна
- Дякую... Ти теж....
Максим всміхнувся. Він подивився в очі дівчині,доторкнувся рукою до її щоки,наблизився і поцілував. Це був довгий поцілунок,сповнений ніжності. Софі сама не розуміла чому не пручалася.
Коли хлопець відсторонився від неї,то просто відвів погляд у вікно,він дивився кудись в далечінь.
- Чому ти мене поцілував? - запитала вона
- Бо я захотів це зробити
Дівчина не знала,що сказати.
- Ти мені подобаєшся,Софі. Дякую за чай і пробач за нестриманість. Я піду вже додому.
- Гаразд...
Максим пішов додому,а Софі залишилася і,сидячи на дивані,думала про той поцілунок...