Джек (ч.1)

32 4 0
                                    

02.01.20
Коли Софія прокинулася,то вирішила зателефонувати Джеку. На щастя,вона при зустрічі дізналася його номер телефону.
*Гудок*
- Привіт, виспалась? - радісно мовив Джек.
- Привіт,я виспалася. А ти?
- Я теж і чи не хочеш ти сьогодні прогулятися?
- З радістю - сказала Софі.
- Тоді давай на 17:00,біля Лувра.
- Домовились
- До зустрічі
- Бувай
Вони закінчили розмову і Софія вирішила перевірити електронну пошту. Їй прийшов новий лист від того самого незнайомця:
"Ти вчора була неперевершена.
Давай зустрінемося
04.01.20
Біля Лувра
18:00
Буду чекати)
Незнайомець"
"Знову він" - подумала Софія
Вона знову пригадала,як бачила його біля Лувра і в кафе.
Дівчина не знала,як вчинити. Їй було цікаво хто він і чому він її прислідує,але також було моторошно,бо невідомо,які в нього наміри. Вона вирішила,що завтра вирішить,як вчинити,а сьогодні Софі має зустрітися з Джеком.
17:00
Вона дійшла до Лувра і помітила Джека з квітами. Дівчина зраділа. Коли вони підійшли один до одного,то він вручив їй квіти і поцілував її.
- Я скучив
- Але ж минув лише один день - сказала Софія
- Але для мене це вічність
Джек посміхнувся
- Куди ми підемо? - запитала Софі
- Ми підемо в сад Тюильри
Вони пішли в сад. Там все заворожувало своєю природною красою. Зимовий оголений сад. На деревах жодного листочка. Вони довго гуляли і розмовляли. В один момент він зупинився і подивився їй прямо в очі...
Все наче затихло. Ніхто і ніщо не порушувало цієї мертвої тиші.
Джек сказав:
- Софі,я ніколи в житті не бачив такої щирої,доброї і цікавої дівчини. Коли я побачив тебе,то мені здалося,що втратити такий шанс не можна. Ти неймовірна... Зараз,твої очі сяють,в них відблискує місячне сяйво... Твій щирий сміх,твої ямочки на щоках і рожеве волосся. Для мене ти стала наче рідною,настільки мені легко з тобою спілкуватися... Так спокійно мені не було ні з ким...І якщо я зараз тобі дещо не скажу,то я буду шкодувати про це...Софі...Я люблю тебе...

Втекти Від ЖанруDär berättelser lever. Upptäck nu