Втекти Від Жанру

Новий Шлях

Софі прокинулася. Трішки потягнувшись на дивані, вона оглянулася довкола, зрозуміла, що дома в Максима.

"Хмммм...я, напевне, заснула... Ну що ж треба знайти Максима", - подумала Софі.

Дівчина піднялася з дивана і пішла в сусідню кімнату.

- Максим?

Зазирнувши, дівчина помітила хлопця, який ще спав.

- Максим, я вибачаюсь, що турбую, але...

Дівчина зупинилася, бо помітила, що її слова не розбудили Макса і той ще спить. Софі підійшла до нього, поклала руку на плече і ще раз промовила тихо:

- Максим.

Хлопець повільно розплющив очі, глянув на дівчину, посміхнувся і далі повернувся до сну.

"Ну що ж, раз так, його я не роздрухаю, то доведеться самій щось приготувати", - подумала Софі.

Вона пішла на кухню і зазирнула в холодильник. Там помітила кілька яєць на поличці, помідори і ковбасу, взяла їх з собою, щоб щось зготувати. Швидко зробила яєчню, насипала все в тарілки. Налила сік, який був на столі, в чашки і сіла обідати.

"Котра зараз година?", - поцікавилась дівчина.

Глянула на годинник на стіні, Софі з сумом помітила, що вже перша година дня. В телефоні дівчина помітила 6 пропущених від Джека.

"О, який жах, я проспала і підвела його... Джека..."

Дівчина вирішила зателефонувати хлопцю:

*гудок*

- Привіт, Софі - схвильовано мовив Джек.

- Привіт, Джек. Я хочу вибачитися за те, що не приїхала, я проспала, хоч розумію, що мені нема виправдання. - сказала дівчина.

- Софі, все добре. Ти погодилася допомогти, але це не твій обов'язок. Я вже попросив Нікіту приїхати і він з бабусею.

- Добре, я рада. І ще раз пробач.

- Добре. Софі, ти не проти завтра погуляти ввечері?

- Звісно, не проти, з радістю.

- Дякую, бо я трішки втомився і хочу просто спокійної прогулянки. З бабусею Нікіта побуде.

- А як твоя бабуся себе почуває?

- Ну потихеньку. Така ж весела, балакуча. Збираю гроші на операцію. Лікар каже, що ця операція необхідна, бо наступного разу вона може не пережити.