Втекти Від Жанру

Незнайомець (ч.1)

Була зима. Надворі йшов дощ. Снігу не було. Люди кудись квапились з самого рання,хто на машині,а хто просто добирався своїм ходом. Дерева тихо шелестіли...
На календарі червоним було помічене число 31.
Софія-дівчина з довгим рожевим волоссям і зеленими очима,з стрункою талією. Їй було 19. Її чарівність заворожувала. Вона сиділа за столом,все в думках про Новий рік. Вона чудово знала,що після переїзду у Париж,її очікує самостійне життя,але це її мрія з дитинства. Її сім'я була далеко і всі білети були розпродані. Вона не мала можливості тепер потрапити на Новий рік додому. Ці думки крутилися в її голові цілий день.
Вона знімала маленьку квартиру в Франції. Дівчина приїхала на навчання і проживала одна...
8:00
"Час іти"- подумала Софія.
Вона мала зустрітися з подругою в кафе. Одягнувшись і взявши сумочку,вона закрила квартиру і направилася в кафе...
Коли вона зайшла в кафе,то помітила її усміхнену подругу Розу. Подруга мала світле волосся і сині очі,приваблива,молода дівчина,віку,як Софі. Одягнена в сіре пальто. Вони були знайомі з шостого класу,як тільки Роза перейшла в їхню школу і з першого дня стали подругами. Вони розуміли і підтримували один одного. Це була їх спільна мрія переїхати в Париж.
Софія привіталась і підсіла до неї за столик. Вони замовили каву. Дівчата довго розмовляли,поки Роза не запитала:
- Ти вже вирішила,як відсвяткуєш Новий рік?
- Ти ж знаєш,я не встигла купити білети і святкуватиму Новий рік тут... Я до останнього думала,що знайду з ким,попри ці обставини. Чому в тебе не вийде відсвяткувати зі мною? - сумно запитала Софія
- Я маю поїхати в Україну,щоб зустріти свято з близькими і білет не можу тобі віддати. Пробач...
- Я просто не знаю,як вони відреагують на це,ми хотіли відсвяткувати його разом.
- Тобі залишається знайти когось тут,щоб одній так сумно не було.
- Для тебе це так просто. Я тут нікого не знаю
- Познайомся
- Ага,зараз піду і на дворі з кимось познайомлюсь - саркастично сказала Софія.
- Ну годі,давай підемо кудись і я думаю знайдуться,якісь цікаві люди,або хоча б просто розвіємось.
- Добре
Вони направилися до Ейфелевої вежі. Там було багато народу і дівчата ледь не загубили один одного.
Раптом до них підійшов юнак,схожий на однолітка. Він мав чорняве волосся і зеленуваті очі. Його погляд був упевнений і бадьорий. Він був одягнений у звичайне худі і джинси з білими кросами :
- Привіт,мене звати Джек - сказав він
- Привіт,а ти звідки? - запитала Роза
- Україна
- Для українського дуже дивне ім'я - сказала Софія
- Моя сім'я захотіла зарубіжного імені,але це не головне. Не хочете з нами прогулятися? Ось поряд моя компанія. Він вказав на компанію в якій було приблизно 10 людей.
- Ми не проти - різко відповіла Роза...