Намалюй мені пташку
яка не хоче на волю
Може трохи полегшає
може тебе збагну
Місто в темряві світиться
в місті з тобою холодно
А ми ж навіть не випили
власного
«не люблю»
Намалюй мені пташку
отут в неї крильця поранені
То нічого ти ж кажеш
не варто ні сліз ні тривог
Там же зараз у когось
і серце любов'ю пропалене
Там же в когось в легенях
мандрує невичерпний смог
А що крила то мало
страждання бувають і гірші
У містах говорили
що знають птахи про любов
А якщо вони знають
то нащо ще люблять сильніше?
Наче з власної волі
лишають на ґратах кров
Намалюй мені пташку
я вранці на неї дивитимусь
Може трохи полегшає
може тебе збагну
Тільки ти мені будеш
щоночі із крилами снитися
І від дивної туги
я більше сама не засну
ВИ ЧИТАЄТЕ
Міста. Потяги. Вокзали
PoetryТам, де шляхи перетинаються. Там, де звичні речі набувають інший сенс. Думки вголос, нічне натхнення або просто поезія відстаней.
