Магія пророкованих

Розділ 17 По поличках

Цього ранку ми прокинулися і побачили Алія. Може когось б і привабила поява Алія пізно вночі, але мене, сукня яка тепер годиться хіба що на ганчірки, не знаю що він міг такого робити, що вона стала цим. Я повільно опустила порвану і брудну сукню на стілець.

-Алій, як так сталося, що сукня тепер годиться тільки на ганчірки?- натягнувши посмішку запитала я.

-Я ішов через ліс.

-Розкажи тоді хоч як все пройшло.- запитав Ніколас.

-Я домовився про зустріч сьогодні на заході сонця біля королівського озера.

-Це дає надію, але чому саме так він не погодився спочатку?

-Йому було незручно обговорювати це на балу.

-Тож сьогодні ми йдемо на зустріч.- задумливо промовила я.

-Якісь проблеми?- запитав Алій.

-У мене все ще зламана нога, і ми все ще не знайшли цілителя, я не зможе піти.

-О ні! Не навантажуйте мене такими дрібними проблемами. Я виснажений ходьбою за вчорашній день, знаєте що я просто телепортую нас до найближчого місця і все.

-Ти ж знаєш що це незаконно?- з подивом спитала я.

-Нажаль, але ви ж мене не здасте.- він посміхнувся.

Настав вечір , скоро буде захід сонця, не думаю що переміщатися за допомогою закляття мага хороша або безпечна ідея, але немає іншого варіанту, як і грошей. Ніколи не бачила як чаклують, так цікаво, сподіваюсь ніхто не помре.

-Гаразд, ставайте за мною. – сказав Алія і ми слухано стали за ним-Я не можу відкрити портал прямо в палац, так як він захищений від такого роду магії, але я постараюся закинути нас поближче.

Мене попереджували, не зв'язуватися з магами, мені казали, вони небезпечні, але впродовж всього часу, що я тут, він не зробив нічого поганого. Він взяв посох і закрив очі, провів коло в повітрі і стукнув посохом по підлозі , портал відкрився. Ого, я можу бачити дорогу і ліс, ніколи не бачила справжній портал, це точно спрацює, це ж не трюк, так? Ми зайшли в портал, а вийшли вже в лісі. Ого, так це і є палац .Неймовірно!

Десять хвилин ходьби, а для мене шкандибання на костилі і ми були на місці. Нас привітали посадили в карету, дякую, я така щаслива що далі будемо їхати, я б цього не винесла, ще кілометр пішки по лісу. Територія яку ми проїжджали, все належало палацу, гарне, дуже гарне. Сади і ліси, озерця і гостьові будиночки, поле для тренувань, конюшня, оранжерея, а гори звідси видно ще ближче.