Магія пророкованих

Розділ 9 Щурячий напад

Ми йшли у легкій тиші, не те що б мені зараз хотілося говорити з Ніколасом, ще видам себе, але він вже такий допитливий, за весь цей час у нього знайшлося так багато запитань. Він просто запитує про все підряд, як нас звати, а куди ми йдемо, а навіщо. Мене вже це починає діставати, мало того, що від його постійних запитань, я відчуваю ніби він справді намагається довідатися якусь інформацію та ще й ця спека, вона вбиває мене, так ніхто не казав, що буде просто, але це все ще краще, аніж сидіти цілими днями вдома, на моєму обличчі з'явилася легка посмішка.

- А чому ти в рукавицях?- різко запитав Алій у Ніколаса, правильно перерви уже його некінчені запитання.

- Що?- Ніколас здається почув запитання , але вирішив перепитати чи правильно він зрозумів.

- Чому ти в рукавицях?- він встав на місці чекаючи відповіді.

-А де Елізабет?- із численних запитань він вже знав як звати нас обох.

- Це такий стиль у мене.

Алій лиш кивнув головою і озирнувся навколо.

- А де Елізабет?

- А й справді? Здається ми її загубили.

- О, я її бачу. Елізабет! Хто то поруч з нею..Елізабет, ні, тікай!

-Добрий день, а у вас часом не знайдеться води, я б заплатила вам дуже хорошу ціну за неї.

Напевно це ще одні купці, я вже починаю розуміти це місце. Хахахах. Купці, купці купують купу, купу води, мені потрібна вода. Як їм тільки не спекотно у цих накидках, я й обличчя їхнього не бачу, агов, там взагалі хтось є.

- Бери!- купці раптом схопили мені і почали тікати.

От дідько, спека зовсім затуманила мені розум! Я підняла погляд , Алій з Ніколасом їхали на мармеладі, доганяючи нас. От ! Як би не вони, можливо я просто могла б застосувати магію і все, але зараз, надто багато свідків. Я зібралася з залишком сил і вдарила ребром долоні по шиї, а потім ногою сильно в живіт того хто тримав мене. Я відбігла на декілька корків і встала виставивши кулаки перед собою. З'явилося ще декілька схожих на них, і вони пробігли мимо мене, напавши на Алія з Ніколасом, але за них можна не хвилюватися, вони впораються. Один з них дістав ніж і намагався мене поранити, але я швидко зреагувала і він повалився на землю.

Але, що це за, я обернулася, поки розбиралася зі своїм супротивником, Алій він? Маг! Він витягнув зі спини довгу міцну палицю на кінці якої була куля обплетена гілками. О ні. Він швидко розібрався з розбійниками і побіг до Ніколаса. Я повернулася назад до бою, та от все немов сповільнилося, він витягує пістолет за накидки і цілиться мені прямо в груди, я бачу це, як куля летить прямо на мене, але не можу нічого зробити страх скував моє тіло і з горла не виривається жодний крик про допомогу, лиш закриваю очі і.. повільно розплющую. О ні! Блакитно с'яючий бар'єр з'явився переді мною захистивши мене від кулі.

Я обернулася і побачила хлопців, вони застигли на місці витріщаючись, я чую стук серця, і мої очі повільно наповнюються страхом. Я пообіцяла не викривати магію і не зв'язуватися з магами, але я навіть цього не можу дотримати, я піддала їх небезпеці, це все я винна. Бар'єр повільно зник і я встала з піску, озирнувшись я не побачила розбійників навкруги, вони всі повтікали, немов ті щури. Алій підійшов ближче і взяв пістолет з якого у мене стріляли.

- Цікаво звідки вони взяли його. –він покрутив зброю в руках, а потім поклав до сумки.-Ніколас чому ти там стоїш?! Іди сюди, у нас ще купа справ!

Ніколас пройшов повз мене, непомітно подивившись чи то з страхом чи то з сумом. Я витрусила одяг від піску і підібрала сумку, попрямувавши в сторону товаришів.