З Днем Народження Гукі

Післясмертя

when the party’s over - billie eilish

Минає два роки після того самого злощасного дня, коли сталося те, що спричинило жахливі наслідки. Найменше дісталося директору школи, що не встежив за станом дитини і допустив таке. Але справу швиденько закрили, оскільки спонсори у школи були досить впливовими людьми. На учнях, які знали Техьона опосередковано, його смерть не позначилася. Однокласники якийсь час перебували в німому шоці, не обговорюючи те, що трапилося ні з ким, хтось поспішно забрав документи, поїхав чи просто перевівся.

Загалом, усе повернулося у звичайний стан досить швидко, поступово частіше стали звучати сміх та розмови. Ніхто навіть не згадував про маленького омегу, який самотньо стоїть на даху висотки. Адже мозок підлітків так влаштований: все, що завдає біль – блокується автоматично. Але не Чонгук.

Він ніколи не вірив у істинність, ніколи серйозно не ставився до того зв'язку, який вкладався у це слово. Не вірив друзям, коли ті обговорювали це явище, не слухав батьків і в принципі жив далеко не так, як жили звичайні хлопці його віку. П'яні тусовки, омеги, що вічно змінюються,
які були призначені для однієї ночі і не більше, батьки, яким
було фактично начхати на дитину, друзі, не бачачі нічого крім чергової катки в якусь відео-гру, були для Чонгука абсолютною рутиною. Він ніколи не думав, що один день може змінити все, що було звичайним і звичним.

- час смерті Кім Техьона - 11:34.

Слова набатом віддаються в тепер уже в абсолютно хворій голові Чона. Кожен чортів день він, заплаканий до нестями, з тупим болем у грудях, зобов'язаний підніматися на ноги і йти в ненависну йому «психлікарню», куди його поспішно зіпхнули батьки, побачивши стан альфи в його ж день народження два роки назад. Вони навіть купили йому квартиру ближче до центру допомоги, дбайливі, чи не правда? Дуже. І Чонгук їм справді вдячний до нескінченності. Бути
одному в своєму немислимому болю, блукати за власною свідомістю в.пошуках відповіді набагато легше одному, ніж бачити кожен день лиця, в яких лише награне співчуття та підтримка у вигляді поплескування по плечу та легкого дотику до волосся. Спасибі, краще з косяком і лезом в обох руках - вибір невеликий: повільно чи швидко. І щоночі
одна й та сама думка: «А він так само стояв і дивився на те, що вб'є його?» І в голові завчене: «Він дивився на тебе, придурок. Ти вбив його".