Лорд сталевих лез (Стара Версія)

Розділ 27. Рімо

Рімо Корлеоне 35 років

Після  того як ми вчора розійшлися від Массімо, я не бачив Аніелу.

Цікаво як пройшло її побачення? Чи сподобалось їй? Чи весело вони провели час? Чи дозволила вона йому себе поцілувати? Ні, не думаю.

Я зупиняюся біля її дверей і наважуюсь постукати. Кілька хвилин все було тихо і я вже думав було піти, як дівчина відчиняє двері. Її локони волосся були скуйовджені, але виглядали дуже мило. Одягнена вона була у коротку нічну сорочку, яку перед відкриттям гостю поправила як-небудь.

— Чого тобі? — голос її був сонний, отже блондинка всього лише кілька хвилин тому прокинулась.

— Доброго ранку. — перш за все привітався. — Я хотів, щоб ми поїздили по місту.

— Ти і я? Рімо, невже твоя вчорашня партнерка настільки тебе довела? Вона була аж такою жахливою?

— Ні, просто хочу провести з тобою час. — чесно відповідаю.

— Ну добре. Я через кілька хвилин спущусь і можна в тебе дещо попросити?

— Звісно.

— Принеси мені одну зі своїх сорочок.

— Навіщо?

— Я хочу її одягнути.

— Це дивно, але якщо я вже пообіцяв, то принесу. Є якійсь особливі побажання?

— Так, я хочу, щоб вона була чорного кольору.

— Відколи ти носиш стільки чорного?

— Просто вирішила частіше його носити. — пояснює білявка і я просто киваю.

Через кілька хвилин я повертаюся із її проханням.

— Спасибі, а тепер чекай поки я зберуся.

Я знову киваю і йду на кухню, де мене чекає вся моя родина. Елія сиділа на колінках у батька, поруч Діна попивала каву, а Массімо з Джулією і Сантіно про щось говорили, але зупинились як  тільки побачили мене.

— Ну що вона погодилась? — запитала сестра схрестивши два пальці на обох руках.

— Погодилась, але це ще нічого не значить. — просто відповідаю я.

— Слухай, вона могла і відмовитись, тому не будь таким песимістичним. — промовив Масс.

— Рімо, я думаю, що Аніела погодиться. — Діна відпила із чашки чорний напій.

— Відколи це ти її так добре знаєш? Ви ж не ладнаєте. — пряме запитання від Вінса.