Лорд сталевих лез

Розділ 5. Селеста

Nightcore - Gangsta

Селеста Карон 20 років

Після того як мій викрадач знову помістив мене у камеру я ніяк не знаходила собі місця. Все думала над новим планом для втечі.

Неочікувано двері позаду мене гучно відчиняються ударившись у стіну і Рімо через декілька секунд був уже біля мене.

− Що ти? - запитала я, коли він дає мені сильний ляпас.

− Ти що задумала? Напад на мою подругу було дурною витівкою. Ти справді така дурна і наївна?

− Пішов ти у сраку!

− От сиди й думай над своєю поведінкою тут. Поки я не почую вибачень, не їстимеш і не питимеш.

− Ну і, будь ласка. Гори яскравим вогнем Корлеоне! - кричу я, коли він уже зачиняє двері.

Паскуда.

Я починаю вириватись з канатів і о диво вузли піддаються, схоже хтось не сильно морочився з тим, щоб все було безпечно. Як тільки я підіймаюся мій погляд падає на фотографію напевно що усієї його сімейки. Швидко підходжу туди й беру її в руки. На фотографії Рімо, незнайомка, яку я штрикнула, ще двоє схожих на викрадача чоловіки та двоє руденьких, напевно теж брат і сестра. Раптово в моїй голові з'являється план. Я беру цю рамку і кладу її на ліжко, також беру ще пару скляних речей, а потім важку статуетку, яка також була недалеко. За раз розбиваю все скляне у його кімнаті. Про дзеркало теж не забуваю.

Потім підходжу до шафи й дістаю всі його речі, які у ту ж секунду летять у вікно. Сама я теж оглядаю вікно.

Не так вже і високо.

Беру все ту саму статуетку і розбиваю нею вікно. Ну бо навіщо його відкривати, якщо можна завдати ще більше збитків мафіозі?

Та Селеста, хто міг подумати, що хтось ще буде ставити тобі такі умови.

Селеста 16 років

− Або житимеш ти, або житиме він - промовляє Фабріс тримаючи два пістолети, один націлений на мене інший та ту людину, яка мені дорога.

Мої очі повні сліз, а тіло тремтить.

− Ні - шепочу я - Ні, ні, ні.

− Вбий мене - чоловік дивиться на мене своїми зеленими очима, а потім на мого чоловіка.