Лорд сталевих лез

Розділ 18. Рімо

SYML - Where's my love(speed up)

Рімо Корлеоне 33 років

− Рімо, коли ти познайомиш мене зі своєю родиною? - запитала Делі, крутячи у руках букет.

Ох мила Адаліна, ти ще не готова до знайомства з ними.

− Скоро. − відповідаю я, посміхнувшись.

− Ти вічно так кажеш. − супиться та, але я притискаю її до себе.

− Ну правда, мила, скоро ти з ними познайомишся. − мої очі дивляться у її сірі.

− Ти ж знаєш, своєї сім'ї я ніколи не мала, тому і хочу познайомитись з твоєю.

− Знаю, художнице.

− До речі, як тобі мої нові роботи? − цікавиться білявка.

− Вони найпрекрасніші. − відповідаю я і цілую її. Приємний і пряний смак полуничних губ.

Сьогодення

− Рімо! Рімо! − кричить Ані. - Відпусти мене! - вона виривається і злісно дивиться на мене. - Не підходь! Я тобі забороняю!

− Ані..., − Я хочу підійти, але вона робить кілька кроків назад.

− Рімо! - ми мовчки дивимось одне на одного.

− Ані, я...

Але вона мене не слухає і просто біжить повз мене.

Я знову щось вкоїв, але що?

***

Я сидів на балконі випалюючи чергову сигару. В іншій мої руці стакан віскі ще досі повний.

Я її обманюю. Я кажу що не бачу Делі, хоча вона завжди перед очима, якби я не старався. Я повний кретин, але щось робити із цим не можу. Найкраще рішення було б її залишити, не бачитись і не спілкуватись, але я не можу її покинути.

Треба визнати, що ми з нею незнайомці, які бачать одне в одному лише подобу минулого.

Неочікувано я помічаю її перед будинком.

Що вона задумала?

Кілька хвилин блондинка дивиться у телефон, а потім він падає на землю і дівчина падає слідом, стримуючи крики.

Довго не думаючи я біжу до неї.

− Ані! ­- я присідаю коло неї й беру її лице у свої долоні. Її погляд геть не фокусується.

Схоже це панічна атака.

− Аніела. Подивись на мене! - прошу я, але вона не слухає. Тоді я кладу одну руку їй на живіт. - Дихай зі мною. Вдих - глибокий вдих і дівчина повторяє. - Видих. - такий самий видих.