Лорд сталевих лез (Стара Версія)

Розділ 11.Рімо

Camila Cabello – Shameless

Рімо Корлеоне 35 років

Усередині було купа людей із кожним я був знайомий особисто. Здебільшого це були чоловіки, які кивали мені й кидали погляді на мою супутницю. В той час як Селі лише дивилась під ноги.

Массімо ж як завжди вже знайшов якусь шльондру і напевно доволі таки добряче з нею розважався в одній із кімнат. Та й інші чоловіків в цій будівлі не нехтували задоволеннями своїх потреб.

− А що тут святкують? – запитала пташечка, розглядаючи кілька парочок на диванах.

− Просто вечірка. – брешу я, на що блондинка киває.

Я вирішив взяти нам кілька напоїв. Дамі Лонг Айленд, а собі  віскі з льодом.

− Pas trop d'alcool ? – запитує Селеста (з фр. − Чи не забагато алкоголю?)

− Що? – перепитую я.

− Кажу, чи не забагато алкоголю? – відповідає дівчина.

− Ні, якраз достатньо. – промовляю я, сідаючи на барний стілець. Моя супутниця робить так само, але її погляд прикутий до інших пар. – Селі. – моя рука лягає на її долоню.

− Ні! – блондинка забирає свою долоню.

− Гаразд, Селі.

Нам нарешті віддали наші напої й дівчина приймається  попивати свій коктейль. Я лише спостерігав за нею. Кожен її рух нагадував Адаліну. Кожне пасмо волосся було ідентичне. Її пухкі губи були підведені матовою помадою, якою ніколи не користувалась моя Делі – одне з того, що їх відрізняло.

− Чого дивишся? – поцікавилась Селеста.

− Просто.

− То просто не дивись. – огризається та і повертає погляд на стакан.

От же.

− Я відійду,  не влипни в якійсь пригоди, блискітко. – кажу я їй і випиваю віскі за раз, а потім беру ще один стакан напою.

− А хіба я не повинна бути твоєю вірною собачкою весь вечір? – саркастично відповідає та.

− Даю тобі час розважитись. – шепочу це їй на вухо і легеньку прикушую його, а потім іду до купи чоловіків.

Коли мені розповідають про якусь геть непотрібну хрінь я ловлю на собі лише її погляди. Вона хоч і зла, але самій бути в оточені вбивць не хоче. А ще занадто горда, щоб підійти до мене.