Вечірній дощ на горі Ґваньшань

Вечірній дощ на горі Ґваньшань. Розділ 22

Ся Сюнь узяв пензлик та кількома мазками написав ім'я Ці Яня. Одного разу було замало. Він написав п'ять чи шість "Ці Янів" поспіль.

Ці Янь поблажливо усміхнувся та поплескав його по тильній стороні долоні:

— Добре, добре. У мене вдома немає ніякого чорнила, крім цього, тож більше не пиши.

Ся Сюнь відмовлявся здаватися:

— У чому справа, завтра я принесу тобі кілька чорнильниць! Ти зробив мені подарунок, але я досі тобі не віддячив! Оскільки питання пензлика та чорнила вирішено, дозволь мені намалювати тобі золоту рибку!

Поки він говорив, його рука продовжувала рухатися — і невдовзі він намалював маленьку пухкеньку золоту рибку.

Ці Янь похвалив:

— Не дивно, що ти такий вправний у різьбленні. Малюнок такий живий.

Ся Сюнь з надією запитав:

— Справді? Ти не зневажаєш мене за те, що я не виконую свою роботу? Не думаєш, що такі речі роблять лише бідняки?

Ці Янь поставив йому риторичне запитання:

— Це твій батько сказав усі ці слова?

Ся Сюнь пробурмотів:

— Мій батько використовує такі слова, щоб сварити мене; бувають і гірші, але я боюся їх вимовляти, щоб не забруднити твої вуха......

Ці Янь міцно стиснув губи, на його шиї помітно проступили вени.

Деякий час потому, він поволі заспокоївся та лагідно сказав Ся Сюневі:

— Повертайся, твій батько, найімовірніше, злий, а коли не зможе тебе знайти, то знову розлютиться. Наступні декілька днів будь слухняним і не берися за різьбу, не провокуй його.

Ся Сюнь охнув та неохоче випрямився.

До того, як він пішов, Ці Янь сказав йому:

— Не хвилюйся про покарання, я потурбуюся про це. Завтра рано-вранці чекай на мене під стіною твого будинку.

Ся Сюнь озирнувся на нього. На Ці Яневому обличчі було явне занепокоєння:

— Будь обережним, коли повернешся. Менше ходи цими днями. Не приходь, поки твоїм ногам не стане краще.

Ся Сюнь розтулив рота, щоб заговорити, але Ці Янь зупинив його: його слова були докірливими: