Вечірній дощ на горі Ґваньшань

Вечірній дощ на горі Ґваньшань. Розділ 3

Коли Ся Сюнь прокинувся наступного дня, Ці Яня вдома не було.

Служниця, яка принесла йому сніданок, сказала, що він пішов рано-вранці у дворових справах.

Ся Сюнь пригадав записку і спитав її:

— Я можу вийти з будинку?

Дівчина посміхнулася:

— Молодому пану нудно? Перед тим, як увійти до цього маєтку, ця служниця вивчила кілька музичних творів. Якщо не заперечуєте, я зіграю вам на ціні, щоб розвіяти вашу нудьгу?

Помітивши, що Ся Сюнь не зацікавлений, вона додала:

— Мій лорд сказав, що раніше ви полюбляли вирізати маленькі дерев'яні фігурки. Інструменти та матеріали вже підготували. Все готове, ця служниця принесе вам–

— Немає потреби, — перебив її Ся Сюнь. — Мені нічого не треба. Мені подобається тиша. Скажи іншим слугам залишатися подалі від мене. Я вважаю їх шумними.

Вона підкорилася і вийшла.

Деякий час потому, голоси ззовні будинку затихли, коли служниця попросила всіх вийти за межі подвір'я. Вона залишилася там одна, на невеликій відстані від Ся Сюня.

Таким чином, якщо у Ся Сюня будуть якісь накази, вона миттю їх почує.

Розум Ці Яня був глибоким, його служниця теж не була дурною.

Ся Сюнь холодно поглянув на неї та зачинив двері.

Цього було достатньо.

Ся Сюнь був дуже добре знайомий зі структурою головного будинку. Позаду були маленькі двері. Він легко пройшов туди й тихо штовхнув їх.

За дверима була веранда. Зазвичай там було кілька слуг, що доглядали за квітами та травою, але служниця тільки-но прогнала їх всіх геть.

Довкола веранди був сад, сповнений квітів, що закінчувався східною стіною Маєтку Ці.

Вона прилягала до західної стіни Маєтку Ся, бувши єдиною частиною, де стіна була нижчою за інші частини.

У минулому, Ся Сюнь часто перелізав через цю стіну, щоб прийти до Ці Яня.

Тоді Маєток Ці був у руїнах, його стіни були зруйнованими, всюди лежали уламки.

Батько Ся Сюня, Ся Хонсі, у той час високо цінувався при дворі, його будинок був так багато оздоблений, що його описували як екстравагантний та розкішний.