Вечірній дощ на горі Ґваньшань

Вечірній дощ на горі Ґваньшань. Розділ 12

Клинок чоловіка Ху в одну мить злетів і торкнувся грудей Ся Сюня.

Він вже відчував холод леза, коли ззаду вискочив Юджу, підстрибнув і вкусив чоловіка Ху за зап'ястя.

Чоловік відкинув пса. Юджу високо підлетів — якщо він так приземлиться, його ребра точно зламаються.

Він був старим, хворим собакою, який, безсумнівно, не витримає такого падіння.

Ся Сюнь більше нічого не бачив; він кинувся до місця, в яке мав приземлитися Юджу, ігноруючи все інше.

Він упіймав Юджу, але підставив спину під меч чоловіка Ху.

Було занадто пізно озиратися; чоловік вже був позаду нього. Йому потрібно було лише опустити меч — і він проштрикне серце Ся Сюня.

Вух Ся Сюня сягнув голос Ці Яня:

— Ся Сюню?! Де ти?? Ся Сюню?!

Голос, сповнений паніки, доносився з подвір'я; він мав побачити там щось жахливе.

Ся Сюнь раптово подумав: тільки що він декілька разів крикнув, але ніхто не відгукнувся. Мабуть, у маєтку відбувалося щось серйозне.

Крик Ці Яня перервав рухи чоловіка Ху. Він раптово зупинився і притиснув меч до грудей.

Кроки Ці Яня були швидкими; за мить він вже дістався дверей.

Він штовхнув двері ногою, стривожено шукаючи Ся Сюня поглядом. Чоловік Ху миттєво перемкнув свою увагу з Ся Сюня та розвернувся, щоб атакувати Ці Яня.

Ці Янь дістав всій меч і обмінявся з ним кількома ударами.

Після короткого бою, чоловік Ху усвідомив, що навички Ці Яня нічим не гірші за його.

Без найменших сумнівів, він скористався обманним маневром, щоб привернути увагу Ці Яня і, поки він відволікся, вистрибнув з вікна, миттю зникаючи в темряві ночі.

Ці Янь його не переслідував. Він пройшов уперед і допоміг Ся Сюневі підвестися з землі.

Ся Сюнь був шокований, міцно тримаючи Юджу.

Цієї миті Ці Хвей увірвався всередину з кількома людьми.

Ці Янь був одягнений у нічне вбрання, його волосся було наполовину розплетене. Мабуть, він відпочивав, але з якоїсь причини з'явився настільки швидко, що виявив, що на подвір'ї Ся Сюня відбувалося щось дивне навіть швидше за охорону.