Далекі мандрівники

Глава 6: Красень

  Ніхто не видав ані звуку. Група людей переглянулася між собою й почала повільно оточувати Ґу Сян та Чжоу Цзишу, уже й зовсім не зважаючи на Чжан Ченліна.

  Ґу Сян тихо зітхнула мовивши:

— Ну що за нещастя на нещасті... Триста років не робила жодних хороших справ, а як тільки вирішила допомогти комусь — одразу ж втрапила в халепу. Брате Чжоу, я лише тендітна дівчинка, яка ніколи ще не бачила таких масштабних сутичок. Мені страшно, захисти.

  Останнє речення по-справжньому шокувало Цзишу. У якийсь момент перехопило подих, і він стурбовано поглянув на Ґу Сян, але обличчя цього безсоромного дівчиська зовсім не було переляканим*. Вона із прихованою образою на серці також подивилася на Цзишу.

*В оригіналі використано вислів 脸不红,心不跳, що дослівно перекладається як «обличчя не червоніє, серце не вискакує з грудей», ці слова використовують у ситуації, коли людина говорить неправду, але при цьому своєю мімікою та жестами анітрохи себе не видає.

  Група людей у масках вважали, що стали свідками ніжних любовних переглядин двох закоханих, а тому почували себе дещо зайвими. Та раптом, незрозуміло звідки, пролунав свист, після чого головний серед групи вбивць кинувся вперед, слідом за ним пішли ще декілька чоловік, і, утворивши щось на кшталт павутини, вони з усіх боків оточили Ґу Сян із Цзишу.

  Лише зараз Ґу Сян тихо видихнула, а її обличчя набуло суворого та зосередженого вигляду. Гра в беззахисну дівчинку закінчилась. Вона дістала свого маленького кинджала і, незважаючи на Цзишу, вийшла назустріч супротивникам.

  Ґу Сян була впевнена у своїх силах, проте з початком битви одразу зрозуміла, що розстановка противника доволі потужна. Ворогів було загалом чотирнадцять, і, можливо, наодинці з кожним Ґу Сян би вистояла, але вона була неспроможна протистояти всім одразу, ще й коли ті були вистроєні в таку міцну структуру. Наче штормові хвилі, вороги безупинно насувалися з усіх сторін, повільно затискаючи Ґу Сян у кільце й змушуючи її в такий спосіб відступати.

  Не виказуючи своєї тривоги на серці, вона все ж підійшла ближче до Чжоу Цзишу. Вони стояли спина до спини, блиск в очах останнього поволі зник. Чжоу Цзишу уважно слідкував за нападниками, після чого тихо звернувся до Ґу Сян: